Ніби й справжня нісенітниця. З певної точки зору український глядач міг би навіть порадіти за нашу країну й суспільство. Адже той ступінь совковості, який ми мали нагоду побачити в прямому ефірі з РФ, нам давно не притаманний. Але насправді, чи так уже далеко ми відійшли від того стану? Зрештою, чому Росія обрала Путіна? Чи не тому, що іншого лідера (за винятком підставних, архаїчних, «новонароджених» та паяців) більшість росіян просто не знає. А чому Україна два роки тому обрала Януковича? Чи не тому, що на значній території півдня та сходу держави люди також не бачили іншого «меншого зла»?

Тут нам пригадалася цитата з однієї нашої попередньої публікації. Зокрема, в інтерв’ю для нашого видання заступник голови Української республіканської партії Ростислав Новоженець (все про Р.Новоженця читайте ТУТ) наполягав на тому, що «фальсифікації починаються ще задовго до початку передвиборчої кампанії». Інакше кажучи, усіляки підтасовування, «каруселі», чорні піари і таке інше – це лише своєрідна верхівка айсбергу. А в його основі лежить потужна пропаганда максимум кількох політичних сил, котрі постійно, роками доводять громаді, що тільки вони ладні гідно представляти її інтереси. Як це працює і до яких абсурдів може призводити, ми спробуємо показати трохи пізніше. А зараз – повернемося до «гарячої новини» - обрання Путіна.

Власне, а чому нам нав’язують думку, що від ставлення Путіна до України мало не повністю залежить наша доля? Чому увага української громади має бути привернута до держави, де переважна більшість населення має азійський менталітет?

Ну добре, Росія продає нам газ. Але наші політики при бажанні могли б швидко вирішити цю проблему й купувати газ де-інше. Може тому, що Росія – потужна наддержава? Але ж це неправда! РФ, звичайно, сильніша за Україну, однак у більшості світових рейтингів стосовно свободи, корупції, ВВП на душу населення тощо не надто нас випереджає. Щодо ВВП, наприклад, сусідня Польща виглядає значно краще РФ – ви знаєте, коли там будуть президентські вибори й хто опонуватиме Коморовському?

Може, справа в тому, що українські ЗМІ «завжди уважно стежать» за тим, що відбувається у сусідів? Та ні – дурня! Давайте швиденько тест проведемо: назвіть по-пам’яті імена та прізвища президентів Словаччини, Угорщини чи Румунії. Впевнений, без Інтернету абсолютна більшість з вас зайде в глухий ступор.

А може, увага до Росії мотивована «спільною історією»? ОК! Тоді, принаймні, мешканці заходу України мали б добре знати про зовнішню та внутрішню політику тої ж таки Польщі та Австрії. Але не знають! І тому Росія як надважливий для нас сусід існує тільки у віртуальному світі, тобто, є нав’язаний нам політтехнологами. Наступне ж питання варто поставити таким чином: коли вже український інформаційний простір так вправно маніпулює свідомістю громадян, то що йому варто забезпечити підтримку будь-якій малописемній людині із сумнівною біографією настільки, щоб вона «чесно» стала президентом країни? І те ж саме, вочевидь, має стосуватися виборів до Верховної ради, які, сподіваємося, невдовзі у нас відбудуться.

Очікуваний сценарій, до речі, не надто хитромудрий. Чинна влада, вочевидь, буде брати приклад виключно з Путіна, і це видно з її недолугої євразійщини. Часом складається враження, що нічого іншого ті люди ніколи й не знали. Інші ж уже розпочали змагатися в рейтингах. Різні там праймеріз, об’єднання тощо поки є лише голослівними деклараціями, котрі, скоріш за все, так і не будуть втілені у життя до кінця. Але рейтинги – то святе. Адже в увесь післяпомаранчекий період суспільству нав’язували думку, що голосувати за тих, хто нібито не має шансів на перемогу – означає «допомагати ворогові». Тому будь-яка опозиційна партія буде усіма силами доводити власний надвисокий рейтинг та підтверджувати це вигідною для себе соціологію.

Звісно, соціологія – наука поважна. Але вона справді відображає настрої громадян, коли її, принаймні, не підправляють. В іншому разі вона втрачає свою об’єктивність та перетворюється на банальну політ технологію, вигідну для одних сил та не вигідну для інших. Оскільки ж прискіпливий погляд на результати так званих досліджень різноманітних компаній легко виявляє «певні розбіжності», ми маємо усі підстави запідозрити маніпуляції. Зрештою, ми й самі нещодавно розпочали таке дослідження громадської думки. І що видумаєте? Якби ми вже нині оприлюднили результати, замовчуючи той факт, що вибірка поки що невелика, а тому дані уже найближчим часом будуть змінюватися, що опитування проводиться виключно серед читачів одного сайту, які, в основній масі, є націонал-патріотами, а отак за фактом виклали «попередні дані», то читачі, вочевидь, були б не лише здивовані, але й шоковані справді сенсаційними результатами (до речі, запрошуємо взяти участь у голосуванні задля більшої об’єктивності - клацайте ТУТ).

Результати ж вийшли такі: Українська республіканська партія за рейтингом поступається тільки «Свободі». За «Батьківщину» голосують вдвічі менше, аніж за КУН, а Партія Регіонів, комуністи, «Фронт змін» та тігіпківці мають рейтинг 0%.Не вірите, ну й не потрібно, бо ми вже вище пояснили, що оприлюднення такої інформації як остаточної, яка стосується суспільства в цілому, – це була б суцільна маніпуляція.

Але голосування на різних сайтах тривають. У Львові, зокрема, вирішили визначити, кого з кандидатів-мажоритарників більше підтримуватиме громада. Щоправда, навіть і близько це не подібно на праймеріз, бо ж ані передвиборчих програм, ані, як правило, партійної приналежності, ані навіть біографії кандидатів поруч немає. Втім, уже помітні окремі нюанси «технологій»: маловідомі кандидати та навіть «клони» далеко обігнали більш відомих, створюючи таким чином отой самий рейтинг.

Причина ж такої ситуації, на наш погляд, аж ніяк не в тому, що хтось там маніпулює на комп’ютері. Навпаки, ми мали змогу переконатися, що тут підтасовування неможливі в принципі (може хіба для якихось хакерів). Втім, маємо ситуацію, коли на майданчик для голосування заходить лише якась частина Інтернет-суспільстві, а не весь його спектр, а відтак – спотворюються й результати. Тим не менш, вони, вочевидь, також будуть використовуватися у передвиборчій кампанії, чи не так? Запобігти ж цьому, звісно, може тільки належна активність громадян не тільки на самих виборах, але й у передвиборчий період. Інакше матимемо свого незмінного Путіна!

Отож, щоб виправити становище, зробити рейтинги більш об’єктивними, запрошуємо і вас, шановні читачі, зробити свій вибір. Заходьте СЮДИ

Дух волі