Звісно ж, представники центральної влади, яку в Галичині вже традиційно вважають антиукраїнською, також не збиралися залишитися поза процесом: покладання квітів та активна участь у різноманітних урочистостях – обов’язок призначеного Януковичем губернатора. Та нас зацікавив не стільки стандартний офіціоз, скільки ставлення львівської громади до традиційного вшанування найбільшого за всю історію українця – Тараса Григоровича Шевченка.

Отож, посеред стандартних заходів знаходимо анонс на 12 годину 10 хвилин: львівська крайова організація Української республіканської партії організовує таку собі візуалізацію під назвою: «Кобзар волає до тебе», - просто на майдані перед пам’ятником Т.Шевченкові у центрі Львова. Прямуємо туди на визначений час.

Мусимо зауважити, що заступник голови УРП Ростислав Новоженець заздалегідь попередив нас про проведення акції, тож у вирі шевченківських подій ми майже на всі сто були впевнені, що процес триватиме у цілком стандартний спосіб. Відтак, приходимо на майдан перед пам’ятником приблизно о 12-й і бачимо там мало не увесь цвіт львівської інтелігенції, що групками горнуться кожна на окремому п’ятачку. Про всяк випадок, звіряємося з анонсами на львівських порталах. Так і є, окрім акції УРП ніби нічого і не заплановано. Однак, життя, як то мовиться, вносить свої корективи…

Десь за хвилину-дві перед початком акції, згідно з поданою до місцевої влади заявки, яку мав відкрити Р.Новоженець, на арені з’являється усім відомий ректор Львівського університету пан Вакарчук із квітами та у супроводі багаточисельної світи, вочевидь, з університетських студентів. Вакарчук чемно поклав квіти до пам’ятника Шевченкові та змішався з натовпом.

Далі «програма» продовжилася виступом хору – співами шевченкових творів. Щоправда, тут мало не виник певний конфуз. Першої частини співів громада, що зібралася на майдані, майже не чула – за кількадесят метрів, біля «Віденської кави», аж занадто головно працював компресор (ремонт робили, певно, до сумнозвісного «Євро-2012»).

Хор співає, його мало хто чує… На щастя, це неподобство триває недовго. Знайшлися кілька свідомих панів, котрі підійшли до порушників спокою й наполегливо попросили припинити зривати вшанування великого Кобзаря. Робітнича бригада послухалася. Утім, надалі без глупих ексцесів також не обійшлося. Під час співів, заради яких чоловіки з цілої громади на майдані поскидали кашкети, почалося раптом переглядання. Ніхто чомусь не почув знаменитого рядка про ворогів. І це насправді – певне дежавю! Пригадується, більше року тому, коли зустрічали рік 2011-й, на центральному телебаченні з гімну України також хтось «випадково» викинув рядок «згинуть наші вороженьки»… То що, тепер і у Львові те ж саме?

Читати повністю ТУТ