Якщо років з 10 тому поведінка молодого московського політчиновництва нагадувала самодостатність інженера-перестройщика, що мав за честь поласувати хот-догом, то нині спостерігаємо прикре загострення. Обличчя спливає міазмами ревнощного безсоння, очі знервовано блимають. Торкнешься дружньо рукою за плече – замертво впаде від істеричного перенапруження. Тузла.

Ситуація навколо цього українського острова засвідчила приреченість самостійної ролі Москви у відносинах з Києвом. Причому жертовний аспект згаданої приреченості приготований на долю простих слов’ян, що наразі складають більшість населення РФ. На цьому необхідно наголосити - нагнітання Кремлем істерики навколо Тузли окрім суто економічного фактору має на меті ще й вбити клин між народами-сусідами. Особливо ж блюзнірською виглядає розпалення міжнаціональної ворожнечі між українцями Кубані та материкової України.

Неодноразово зазначалося, що в результаті масштабного (а значить кимось санкціонованого) заселення Кубані вихідцями з республік Північного Кавказу атмосфера як у містах, так і в станицях краю перебуває подекуди на межі вибуху. Боротьба за життєвий простір між козаками з одного боку та турками-месхетинцями, чеченцями, інгушами тощо з іншого є реальністю. І в цей момент з Кубані в бік Криму не сіло не впало починають будувати якусь дамбу, маючи на меті порушити державний кордон України. Тобто має місце розпалення конфлікту між слов’янами. Адже не секрет, що з обох боків як офіцерський, так і сержантський з солдатськими складами у своїй переважній більшості мають виразно слов’янське коріння.

Ще раз повторимо цей ключовий момент – міжслов’янський конфлікт навколо Тузли спроектовано на тлі конфронтації по лінії “козаки – кавказці” на терені Кубані. Простою мовою це називається “переведення стрілок”. Питання на засипку: кому в Кремлі вигідний саме такий перебіг подій? Хто ти, лоббі?

Проектувальникам зашкодив типовий для ерефівського чиновництва емоційний зрив. В екстатичному пориві один з кремлівських мудреців на прізвище Волошин дозволив собі сказати, що РФ скине на Тузлу бомбу. Ставимо навпроти цього персонажа хрестика. У Верховній Раді паралельним курсом проти позиції Києва виступив нардеп від Криму Леонід Грач, - комуніст. Обидва навіть зовнішньо чимось схожі. На слов’ян були готові скинути бомбу. Хто б тоді мав заселити Кубань і Крим?

Наштовхнувшись на тверду позицію Києва і не маючи іншого виходу, РФ змушена була відступити. І тому програла. Отже, росіяни та українці, що споконвіку живуть на землях сучасної федерації, перемогли. У обох наших народів повинно вистачити здорового глузду не сприймати маячню новітніх бомбистів. Тому наявність в кремлівських коридорах клонів каляєвих, сазонових, азефів та фанні каплан має спонукати до відновлення Київської Русі як форпосту антитерористичного слов’янського спротиву.

Пригадаємо красномовний, а тому вкрай неприємний для наших опонентів маршрут карально-визвольної операції експедиційного корпусу Князя Святослава супроти очманілих від хамства хазарських екстремістів. “Нові хазари” повернулися. Вони трясуть борідками і загрожують нам бомбами. Українській прикордонник на Тузлі дивиться в бінокль на волошинську дамбу очима свого славетного предка. Його холодна кров, добрий погляд та сильні руки зводять можливість промаху до мінімуму. А це означає, що мир війну здолає.