Московське імперське невігластво
Московське імперське невігластво
Сьогодні в Московії продовжується фальсифікація української історії, московитському суспільству втовкмачують в голови негативний стереотип українця, голосять про зраду українців Московській імперії і приснопам’ятного СРСР та інші негації, що стосуються України і нинішньої її влади.
Нещодавно телеканал «Время» демонстрував виступ петербурзького професора Андрєя Буровского, який в контексті розповіді про московитську царицю Катєріну ІІ назвав запорізьких козаків «зграєю розбійників та авантюристів, космополітичне зборище авантюристів і деструктивних елементів». Отже, типове твердження в дусі великодержавного шовінізму. Цей патентований критикан підкреслює, що Січ була зборищем авантюристів, яка заважала експансіоністським планам московських царів. Щось подібне було і в Радянському Союзі, де всі українські політичні лідери були «буржуазними націоналістами», німецько-австрійськими чи польськими «прихвоснями» чи «посіпаками». Нині та ж ситуація, зрештою, така вже природа імперіалізму, а московського, особливо, фальшувати історію, принижувати національну гідність підкорених народів, чіпляти вигідні для себе ярлики на невигідних для себе осіб, здійснювати традиційне «поділяй і пануй». Нашарування радянщини роблять цю імперську перверзію особливо гидкою.
Виходячи з тверджень московської офіційної історичної науки і московського владного істеблішменту. Московська імперія та СРСР ніколи не загарбували, не колонізували,не топили в крові волю цілих народів і націй, не переписували їхню історію, старанно приховували і приховують масштабні злочини. І так сотні років.
Від 1654 р. українці поступово перетворювалися на ізгоїв на своїй рідній землі. Ви, пане Буровський, чомусь цього не згадали, як не згадали і того, що Московія сфальсифікувала Березневі статті Б.Хмельницького з тим, щоб нас ще більше «возз’єднати», не згадали Ви і того, що всі договори з Москвою українських гетьманів після Хмельниччини, урізали і без того куцу автономію України.
Де загинули козацькі ватажки – Многогрішний, Самойлович, Калнишевський, Залізняк та інші через що полковник С.Палій опинивсяСибіру, або чому гетьман І.Мазепа став «зрадником українського народу»? Дайте нам будь ласка відповідь за що «Пьотр Велікій» згноїв у Петропавлівській фортеці наказного гетьмана Павла Полуботка. Може не московський царизм тримав чверть століття в кам’яному мішку на Соловках останнього кошового П.Калнишевського.
Німка за походженням, морально здеградована жінка, а заодно московська цариця Катєріна ІІ, вбивши свого чоловіка і винищивши його оточення, випробувала свою лють на українцях, запровадила кріпосне право на Україні, роздала своїм фаворитам козацькі землі, ліквідувала гетьманство і Запорізьку Січ, а духовні покручі ставлять в Одесі Софії-Фредеріці-Августі-Катєріні ІІ пам’ятник, тратячи понад сотню мілоьйонів народних гривень на його охорону від українців!
Московський імперіалізм старався знищити і саму назву «Україна», назвавши нашу Батьківщину – Малоросією, Новоросійським краєм т інше.
В стилі московського «чесного слова» і під прапором захисту «істинного православ’я» війська цієї ж цариці допомогли польській шляхті потопити в крові постання гайдамаків «Коліївщину». Очевидно, теж з любові до «хохлів».
Так з «любов’ю» було «приєднано» Кримське ханство, а перед тим «возз’єднано» Україну, «звільнено» (від кого?) народи Середньої Азії, «добровільно» прилучено Грузію і весь Кавказ, «визволено» Галичину, Волинь, Закарпаття і Буковину, далі «визволено» (від кого?) держави Прибалтики, «возз’єднано» Молдову, Туву, Східну Прусію та Курільські острови. Після всіх цих братніх «злук» у цих державах чи краях поменшало чи не наполовину жителів. Як писав Євген Маланюк – Московія була щедро багата для «прихильників» і нещадною для національних ворогів.
Московський цар Нікалай І хотів купити О.Бальзака, щоб той написав книгу проти де Кюстіна, який написав правду про Московію. Скромний український вчитель Дівович лиш написав книжку «Розмова Великоросії з Малоросією» і росіяни загнали його у каземати. Не кажучи вже про ставлення імперії до нашого національного генія, Тараса Шевченка.
Особливо далась взнаки українському народові «духовно-поліційна чуйність більшовизму».
З 1917 р. на Україну посунули орди більшовиків, щоб «визволити» українців від власної держави і які «прославилися» своїм гуманізмом під Крутами, в Києві, під Базаром та інших містах і селах нашої держави. Свої дикі експерименти на Україні проводили заброди і перевертні – тухачеські, якіри, котовські, муравйови, антонови, куни, землячки, фрунзівці, щорси, боженки, коцюбинські, боженки чинили на українських селянах, вчителях та священиках. Пізніше ці здеморалізовані атеїстичні суб’єкти були ліквідовані цим же режимом, який вони наладили на Україні за виразом Бісмарка «залізом і кров’ю».
Двадцяте століття, пане професоре, принесло Україні колосальні жертви серед її синів і дочок особливо з рук полум’яних марксистів з-під знаку Леніна-Сталіна. Задушено УНР. Мільйони українців загинуло, тисячі опинилися на еміграції. Татарські напади в середньовіччі були лише легенькою казкою для сну в порівнянні із сатанинською інвазією московських більшовиків на Україну. Лише три голодомори забрали життя 13 мільйонам українських селян. Де ділися 500 письменників у 30-х роках ХХ ст.,де поділися кілька тисяч українських православних священиків УАПЦ? Може заперечите розстріл 300 сліпих кобзарів у 1934 р. в червоній столиці Харкові? Може затушуєте звіриний оскал чекістів в катівнях НКВД, де загинули сотні тисяч наших інтелігентів, або спростуєте нелюдські дії на країні відомих садистів - Сталіна, Постишева, Кагановича, Хрущова і Ко. очевидно «українські буржуазні націоналісти втопили в баржах на п.Камі 300 карпатських січовиків, або ж вони прокляті стопили в сибірських болотах сотні галицьких дівчат-підлітків, щоб не народжували бандерівців.
Сьогодні вже нікому не труба пояснювати того, що Сталін був прямо причетний до розв’язання Другої світової війни, у якій загинуло че десять мільйонів українців і сотні тисяч опинилися в еміграції, рятуючи своє життя і життя своїх дітей від червоного молоху.
Москва віртуозно вміла таврувати українських буржуазних націоналістів: від хлопця що одягнув вишиванку і до українського письменника чи академіка.
Хотілося б почути від «скромних» адептів московсько-радянського імперіалізму, що сталося з о.д-ром А.Волошином, Є.Коновальцем, С.Бандерою, Р.Шухевичем, Л.Ребетом? Де 18 років «відпочивав Патріарх Й.Сліпий, чому не повернулися на Україну владики УАПЦ та УГКЦ? Реєстр злочинів проти українців старанно приховується в надрах московських спецхранів, як донедавна приховувався 17-тисячний список розстріляних українських письменників та офіцерів УГА та УНР на Соловках і Сандормоху.
Пам’ятаємо про польові воєнкомати, про садистську цитату Жукова, про долю українських юнаків на берегах в у водах Дніпра, про сотні ешелонів, що везли галичан у північне сяйво, про потоптану нашу материнську мову і споганені кирзовими чоботами наші святині.
Сьогодні як тільки Україна вирішила вийти з-під московської тіні – московські «таваріщі» і їх ландскнехти на Україні здійснили і здійснюють черговий галас проти непоступливих «хохлов».
Лише тоді, професоре Андрєй Буровській, коли Ви дасте об’єктивну відповідь на всі ці, а їх ще дуже мало, поставлені питання, можете висловлюватися про любов московських можновладців та їх підданих до України.
P.S. Цю статтю автор рекомендує озвучити на телеканалі «Россия-24» у проекті «Развод по украински».