Одним з цікавих є будинок у Німеччині. Його зовнішні стіни виконані зі сталевих плит завтошки 4-6 сантиметрів. Плити заглиблені на 2 м у грунт, спираються на горизонтальну сталеву плиту, яка виконує функцію фундаменту і передавача тепла землі. Влітку зовнішнє тепло «спливає» під землю, а взимку – «випливає» для обігрівання будинку. Цей будинок легший за звичайний і набагато тепліший взимку. Точніше – він дає змогу зменшити теплообмін із зовнішнім повітрям як зимою, так і літом. 

 

У Польщі є будинки, котрим не потрібні котельні і радіатори. На вул.Черешневій, 134 у Варшаві збудував будинок винахідник і пропагандист НУЛЬ-енергетичних будинків – Евгеніуш Рилевські. Вартість зведення його будинків майже така сама, як і традиційних з котлами. 

 

Принципи спорудження його будинків прості. Північні стіни та й інші, на котрі рідко потрапляє сонце, добре ізолюють (якщо пінопласт, то 16 см, досягають U=0,15Вт/°С*м²). Дах також добре ізолюють, на частині даху розміщують сонячні колектори гарячої води (дешеві!).

 

Читайте також: Звичайна вода в колбах може обігрівати будинок

 

Новітнім рішенням є панелі на південних стінах. Через конструкцію панелей протягом дня сонячна енергія передається стіні, а вночі панелі добре захищають від морозів. Влітку панелі потрібно обернути «догори ногами»: вдень вони будуть захищати від спеки.

 

 

Добре ізольований будинок обладнано теплообмінниками повітря (ККД 70%) - рекуператорами. Одночасно через них видаляється пил. Рекуператори придатні для прання, оскільки вони зшиті з щільної тканини.

 

Гаряча вода з ванни чи кухонної мийки проходить через теплообмінник (іншої конструкції), що нагріває воду, яка подається у будинок. Це частково зменшує затрати на догрівання наступної порції води. Тільки при тривалих морозних і похмурих днях виникає потреба у незначному догріванні.

 

Напрямок пасивного будівництва пропагує подібні споруди, котрі використовують для обігрівання щорічно тільки близько 30 кВт*год/м², або й менше.