Слово «шлях» означає тверду, міцну, широку, пряму, утоптану дорогу, магістраль, гостинець. Зі словом «шлях» пов’язане слово «слід» – видимий прояв застосування сили, наприклад, слід від удару. Шлях – це результат діяльності багатьох людей, які залишили колективний слід.

Первинним є слово «сила» (сла, шла), яка залишає видимий «слід». На це вказує і слово «шляхта» – сильні люди, спроможні битися, звідси німецьке Schlacht – битва.

Відтак шляхетна людина – це сильна людина, яка знає свій шлях, йде широкою прямою траєкторією, а не заплутаними манівцями.

А що таке дорога? Це те, що веде «до рога», тобто до найближчого повороту. Цим м’яка, коротка, покручена і вузька дорога відрізняється від твердого, довгого, прямого і широкого шляху.

Слово «шлях» як траєкторія застосовується у значенні «життєвий шлях», «доля». Шлях людини визначається її життєвою метою. Яка мета, така й доля.

З поняттям «життєвий шлях» пов’язане слово «дгарма», яке означає цілісну сукупність законів і правил, що ведуть до мети. Дгарма стосується і окремої людини, і соціальної підсистеми (варни), і всього народу, і навіть всесвіту. Зокрема, є дгарма брахмана, дгарма кшатрія, дгарма господаря і дгарма шудри. У кожного вона своя, і що добре для одного, те погане для іншого.

Слово «дгарма» походить від «до гарма». «До» – це напрямок (так само, як і «до» «рога»). «Гарма» – це пом’якшене «арма» (подібно як армата – гармата) або «рама», що означає «поєднання божественного РА і матеріального МА). У контексті людини, Ра+ма – це боголюдина, хрестос, мамай, син Божий.

Тому слово «дгарма» означає «індивідуальний релігійний шлях», тобто власний шлях кожної людини до перетворення на боголюдину (ре-лига – відновлення зв’язку між божественним і людським).  

Цікаво, що москальське слово «путь» пов’язане зі словом «путать», «плут», «плутать», «путы» (те, що обмежує свободу руху). Етимологічні словники виводять слово «путь» від важкого і небезпечного руху через брід або болото.