Історія банальна, як табуретка. Українського інвестора в особі Індустріального Союзу Донбасу кинула польська сторона. Омріяний металургійний комбінат “Гута Ченстохова”, в який ІСД готовий був вкласти 118 мільйонів євро, отримає компанія LNM. І це у той час, як українці вже фактично відсвяткували свою перемогу, адже за даними одного з польських видань спеціальна комісія одноголосно визнала умови запропоновані Індустріальним Союзом Донбасу, як найкращі. До того ж, як додатковий ляпас пролунала заява представника польского уряду, що його країна бажає грати з гравцями вищого рівня, а не з якимось там лівими інвесторами.

Зрозуміло, що ІСД зробить все можливе, щоб затаскати по судах різних інстацій своїх польських колег. До вирішення проблеми вже залучені Президент України, Уряд та МЗС. Справа вже давно набула стійкого політичного окрасу. Ніхто не каже, що україно-польські стосунки після цієї історії погіршаться, але всі це розуміють.

І тут виникає питання, чому така історія трапилась саме з Україною? Чи могло щось подібне відбутись з якоюсь іншою європейською країною? Невже імідж України настільки зіпсований, що їй можуть вказати на місце таким брутальним способом?

Представники ІСД кажуть, що все, що відбулось із приватизацією “Гути Ченстохової” – це лише початок історії, а не її завершення, але тут чогось на думку спадає один з законів Мерфі: те, що починається добре переважно закінчується погано, а те що погано – ще гірше. Будемо сподіватись, що в Україні закони Мерфі не спрацьовують, як і усі інші законодавчі акти.