Коментар щодо псевдоеліти
Коментар щодо псевдоеліти
Підтримую сократівське розуміння влади,а саме владу аристократії..інакше і бути не може у нашому недосконалому людському бутті..
На рахунок теперішньої ситуації в Україні,то я особисто за диктатуру брахманів і характерників на певний перехідний період..інакше із цією хуцпою впоратися буде важко та й структурувати натовп у націю без сильного національного лідера нереально..(м.д.)..
Опубліковано Тимур Де-Бальзак 28 Серпень, 2015 - 11:41
Явсе Світ каже:
Підтримую сократівське розуміння влади,а саме владу аристократії..інакше і бути не може у нашому недосконалому людському бутті..
Дуже добре!
Пречудово!!!
А чи маєте задоволення від влади наявної "аристократії" (саме так - в лапках), сформованої за клептократичним принципом "хто більше вкрав"?.. Адже вони мають владу, у т.ч. владу довести, що саме вони є ахрінєнними "аристократами духу"... Особливо Порошенко - високодуховний любитель побудови капличок у Києві...
Я не знайомий особисто із Порошенком,але знайомий із подібними людьми,які із приходом сивини,починають будувати каплички і тому подібне..зазвичай це ще ті "аристократи" вірніше аристокраСти...
Особисто з Порошенком свого часу зіткнулася моя мама. Тоді він був просто дуже крутим бізнесменом, а тріумфальна хода компанії "РОШЕН" тільки починалася. Але ще відтоді я знаю, що являє собою це чмо. І розумію, скільки на ньому всього висить, що він каплички будує. Бо моя мама зіткнулася з ним, як-то кажуть "у малому" - а що ж тоді велике?! Втім, наша сучасна "аристократія" є такою на 99%. Їх усіх треба змістити - але вони чинитимуть шалений спротив... Тому на повне вичищення цієї "аристократичної стайні" піде не менше 10-15 років. Звісно, якщо не станеться щось на кшталт того, що зробили з Чаушеску або з Каддафі.
Великi структури в умовах швидкого подiлу "державного" майна не робилися й не могли робитися у бiлих рукавичках.
Тому головне, що й як тi люди роблять зараз.
Навiть мiльярдери США, якi вочевидь особисто не були злодiями у кримiнальному сенсы того слова, зараз частково, або повнiстю передають статки у суспiльне користування.
Кожна людина повинна отримати шанс на вiдшкодування. Порошенкo такий шанс отримав iз наших рук.
Коломойський вже частково вiдшкодував тим. що у критичний час зберiг контроль над кiлька ключовими регiонами держави. З яких мiркувань те робилося в цьому випадку не дуже важливо. головне - результат.
Великi структури в умовах швидкого подiлу "державного" майна не робилися й не могли робитися у бiлих рукавичках.
Йдеться не про творення "великої структури", а про справжнісіньку мізерію.
Разом з моєю мамою працювала така собі Лідія Квич, а її чоловік був у Порошенка шофером. Якось він послав того шофера у місцеве відрядження - відвезти автомобіль на техобслуговування. Цей автомобіль мав нещастя потрапити в ДТП: в районі столичної Ленінградської площі одні бандюки переслідували інших, ведучи взаємну перестрілку. Автівка з тим водієм Порошенка випадково потрапила під перехресний вогонь...
Водій загинув на місці. Після чого у Порошенка його звільнили заднім числом і відхрестились від нього. Моя мама разом із вдовою намагалась потрапити на особистий прийом до Порошенка, сподіваючись присоромити його - але почувши прізвище "Квич", той розпорядився не пускати до себе жінок. Потім мама допомогла вдові написати заяву до суду - але всі суди у Києві, куди вони звертались, ту заяву приймати відмовились.
Дізнавшись при всю цю бодягу, самі бандюки, під вогонь яких потрапив той водій:
- оплатили його похорон, встановлення пам'ятника, 9 днів і 40 днів;
- дали сім'ї компенсацію на втрату годувальника;
- старшій дитині оплатили навчання в вузі до його закінчення;
- молодшій дитині оплатили навчання в гімназії до її закінчення.
Все це зробили бандюки. Злочинці. А Порошенко, на якого працював загиблий, повівся навпаки. Тут не йшлося про його статок. Тут йшлося про його абсолютно нелюдську поведінку й абсолютну аморальність, виявлену в дрібниці.
Прошу зрозуміти: встановлювати каплички по Києву, бути "батьком нації", читати мантри "за мир в усьому світі", любити абстрактне безлике людство - це легко. А от спробуй-но допомогти конкретній маленькій людині, яка потребує твоєї конкретної допомоги!!! От що по-справжньому важко!.. От на чому ламається багато хто з т.зв. "добродіїв"!..
На мою скромну думку, вести мову про приналежність людини до аристократії духу не можна, якщо людина щоденно не підтверджує це високе звання конкретними "маленькими" справами. Що поробиш, я є прибічником саме такої етики! Вибачайте, але нинішня українська "аристократія" навряд чи пройде подібний іспит.
Дякую, Тимуре! Вищий клас! Дуже добре, що розказали про цю історію. Хай народ знає, кого має!
І не треба видаляти коментарі не по темі. Все воно потрібне у цю мить і тут. Значить так треба. За бандюків я також якось думала, що вони появились через недосконалість системи. Злодії появились тому, що це є шлях розвитку мислення людини. Інакше би грішна система панувала і ніхто би її не турбував.
Бандюки з "лихих 90-х" були абсолютно закономірні! Адже в "дикунський" (а не "дикий") український капіталізм вони стартували з 80-х разом з усією Україною. До речі, як і підпільні "цеховики"... Але перевага бандюків була в двох моментах:
- організованість злочинних угрупувань;
- наявність "воровських общаків".
Тому вони й перехопили контроль над бізнесом, гранично розширили його, а Україна стала криміналізованою державою.
Надалі ж вчорашні рекетири 90-х пішли у владу, розсілись по високих кабінетах і почали здійснювати державний рекет. Зокрема, організовані кримінальні угрупування кооптивулися в лави міліції. Тому в 2000-х Україна вже була не криміналізованою, а кримінальною державою. І Янукович був її квінтесенцією.
Тепер мусимо пройти зворотній шлях. Але він завжди удвічі тяжчий, ніж прямий... :(
Правда я не зрозумів смисл для Порошенка звільняти того шофера заднім числом і ховатися від родини? Адже, перестрілка з Ваших слів була випадкова. Ну, максимум би влетів на якісь невеликі гроші через те, що водій постраждав під час виконання робочих обов’язків. І то ще не факт. Але це були би копійки для "крутого бізнесмена". Який зміст робити те, про що Ви написали?
Про мотиви, звісно, краще не мене запитувати, а самого ініціатора звільнення заднім числом. Втім, з моєї точки зору, сенс простий. Захворіти, травмуватися чи померти людина може:
- на виробництві;
- по дорозі з робочого місця додому чи навпаки;
- вдома.
З точки зору законодавства, це три різні випадки. Якщо все сталось на робочому місці, то травматизм вважається виробничим, і відповідає за нього підприємство. Тим паче смерть на робочому місці - це випадок екстраординарний, він має бути розслідуваний, а родина загиблого має отримати компенсацію.
Якщо ж звільнити людину заднім числом - виходить, водій загинув не під час виконання службових обов'язків. Ну, їхав кудись у своїх справах, не пощастило горопашному... Це побутова смерть, що виключає розслідування по місцю роботи. А також ніякої компенсації родині загиблого фірма не виплачує. Очевидно, в тому й полягав сенс звільнення загиблого заднім числом: не пускати слідчого в автогосподарство своєї фірми + зекономити на компенсації.
Можливим є ще один варіант. Я не знаю, працював той водій на службовому авто чи на своєму. Є варіант, що його найняли з власною автівкою... А от якщо авто було службовим - тоді він не мав їхати на ньому у власних справах! Таким чином, якби родина продовжила шукати правди, можна було би "повісити" на загиблого угон службової автівки на власні потреби. Або пригрозити цим, щоб мовчали й не рипались... Але останнє - то вже тільки припущення.
Прошу зрозуміти: я розповів про те, що знаю. Я не хочу зайвий раз спеціально вивалювати лайно на чинного президента. Я також розумію, що стати президентом в травні 2014 року міг тільки він - то все це було закономірно. Але все це жодним чином не робить Порошенка в моїх очах "білим і пухнастим". І ніякі каплички не завадять мені вважати його аморальним типом. Що я знаю, те знаю. Конкретно.
- з моєю версією вбивства Гонгадзе;
- про сучасних героїв "Золотої книги української еліти";
- про позачергові парламентські вибори 2007 року.
Ну, і що сказати?.. Я вже дочекався, коли всіх антигероїв цих матеріалів одного за одним перемололи політичні жорна. Від чого я отримав масу задоволення. Більш того. Свого часу я публікував у різних виданнях розгромні матеріали і про голову АПУ Євгена Кушнарьова, і про директора ДЦЗ Володимира Галицького. Обидва на мене дуже розлютилися. Галицький навіть обіцяв "сказати своїм хлопцям, щоб мені руки-ноги повисмикували і до нього в кабінет у валізі принесли". І що ж?! Кушнарьова (випадково, ага) вбили на полюванні, Галицького зняли з роботи по всіх пунктах, по яких я його розкритикував, потім поновили на посаді, потім його заарештувало вже СБУ (з конфіскацією валюти й золота, ага), а потім він помер у в'язниці... Себто, в цих випадках я навіть побачив навіть смерть своїх антигероїв. Причому змололи їх не політичні конкуренти, а свої ж! Тому іноді справді краще зачекати, якщо навіть не вдається наїхати на антигероя офіційно. Повірте, просто так, заради зовнішнього ефекту я на людей не наїжджаю! І якщо вже про когось розповідаю щось, то тільки маючи на те підстави, не інакше. Ну, а хто проколовся в чомусь одному - неодмінно проколеться також в іншому.