Створенням такої критичної маси він і займається через благодійний фонд, куди вклав власні кошти, заснувавши стипендіальну програму для молодих українців.

І своєю активністю вселяє впевненість, що все у нас, українців, вийде. А як інакше, якщо в це вірить людина, яку називають найбільш впливовим українцем у світі.

І хоча більшу частину свого життя пан Богдан живе не в Україні, а в Канаді та Швейцарії, представляється він завжди: "Богдан Гаврилишин, українець".

Ось лише ключові міжнародні регалії та досягнення Богдана Гаврилишина:

фундатор Світового економічного форуму в Давосі;

дійсний член Римського клубу;

консультант великих міжнародних компаній;

проводив семінари, головував на конференціях, читав лекції в університетах більш, ніж 70 країн;

автор більш, ніж 100 статей з менеджменту, освіти в галузі менеджменту, економічного та політичного середовищ;

Ph. D. (доктор філософії-економіки) у Женевському університеті (1976 р.)

Хлопчик з українського села (народився в 1926 році), під час Другої світової війни був вивезений з сім'єю до Німеччини. Після війни йому з рідними вдалося перебратися до Канади, де працював лісорубом у Північному Онтаріо і розносив пиво в барі Торонто.

Поставив мету вступити до університету, і вступив.

Через 10 років після цього, у 32 роки, він вже працював професором менеджменту в International Management Institute в Женеві, а потім став його директором.

Пане Богдане, в Україні дуже багато креативних, працьовитих, розумних людей. Чому, на Вашу думку, так мало українців досягають міжнародного визнання: невідомі їхні винаходи, їхня продукція, українські бренди не вийшли на міжнародний ринок?

Тому що країна, в загальному, є неконкурентноспроможна. Тобто експортують замало. Експортують найбільше дуже талановитих молодих людей, щоб там працювали. Наприклад, найкращий програміст Google — українець.

А так — то є замало. Замало, тому що керуючі більшості наших підприємств не досить професійні, не надто компетентні, але є інші державні підприємства, які тратять гроші, а не зароблять, зате отримують величезні субсидії від держави. Вони звикли до цих субсидій, вони так працюють. Багато з них не повинні існувати.

Якщо б держава перестала давати їм ті субсидії, то за ті гроші — а там є мільярди — можна було б заохотити створити нові сучасні технології і підприємства зі справжнім професійним менеджментом. Наприклад, є у Верховній Раді голова промислової політики. А промислова політика має полягати в тому, щоб вибирати перспективні сектори чи окремі підприємства та якось полегшувати для них працю. А ті сектори, які себе уже пережили, чи заважко їх перестуктурувати — закривати.

Це дуже важливо, бо з наступного року буде ринок з Європейським союзом, а ми якраз у багатьох секторах є недостатньо конкурентні.

Як засновник фонду, що підтримує молодих людей, Ви з ними багато спілкуєтеся. Чи бачите, що щось змінилося, що вони вже інші?

Деякі молоді люди вже роблять щось цікаве і корисне для України. Надам такий приклад: приблизно два роки тому повернулись до України понад 1000 випускників різних спеціальностей з кращих іноземних університетів. Чому вони повернулись, розуміючи, що там вони здобудуть відповідну працю, відповідну зарплату і так далі? Тому що вони хотіли щось робити для України. Вони об'єдналися (є Гарвардський клуб України, є ініціатива "Професійний уряд" — Delo.UA) і написали лист уряду, що готові працювати, щоб змінити країну.

Наведу один цікавий приклад, як це спрацювало. Один такий хлопець 32 років, одесит Данило Пасько, з декількома колегами опрацював програму про дерегуляцію. Знаю про це, бо він прийшов до мене пояснити, що саме напрацював. Міністр економіки та торгівлі попросив його до себе і після розмови запропонував йому стати заступником міністра. А він каже: ні, я не хочу працювати в уряді, але ми безкоштовно будемо робити те, що ви хочете в рамках цієї програми.

Чому це важливо? Дерегуляція — це радикальне зменшення тих чи інших дозволів, різних папірців, документів від інспекції, необхідних для створення і ведення свого бізнесу. Щоразу коли був потрібен якийсь папірець — треба було йти і платити хабарі. Якщо зняти це дерегуляцією, то ви вже викорінюєте хабарництво, і не потрібно аж п`ять різних агенцій, які створені бюрократами для того, щоб боротися з корупцією.

Робоча група, яка зросла до 28 осіб, назвала це "easy business" — "легкий бізнес". В липні вони написали гарний звіт — що зробили за 12 місяців, що вдалося впровадити. Може, все не відбувається так швидко, як хотілося б, але проходить гарно. Працювати з урядом не так легко — дуже багато людей не підтримують такі спроби і намагаються блокувати ці зміни.

Я наведу ще один приклад. Два тижні тому зі світовою організацією торгівлі в Женеві — там двоє наших людей — домовилися переходити на електронні закупки уряду. Мене запросили на церемонію і так приємно було бачити, як молодий представник українського уряду (навіть не заступник міністра) взяв мікрофон та перфектною англійською мовою без найменшого акценту сказав дещо про країну загалом і детально про цю подію, а потім попросив голову департаменту, відповідального за державні закупки (теж молодше 40-ка років), сказати кілька слів.

І той сказав тільки три речення, що було дуже гарно. Він сказав: система електронних закупівель є, вона працює не тільки в межах України. Від першого січня наступного року вона буде відкрита для всього світу. Тобто наш уряд дебютує в цій справі, тепер при підписанні контракту певну суму грошей переведуть в електронний банк підприємства-партнера чи країни-партнера, а на тому заощадяться мільярди доларів щорічно. Адже це було найбільше джерело корупції в України.

Хто може стати учасником програми "Молодь змінить Україну" Фонду Богдана Гаврилишина? 

Молоді люди від 20 до 35 років, які не зіпсовані радянським поганим досвідом і нашим, українським, поганим досвідом, які мусять знати англійську мову, формують групи по семеро людей з різною освітою — юридичною, економічною, політичною, соціальною — і обирають одну з шести країн, які вважаються ефективними.

А у світі тільки шість ефективних країн?

Залишилось тільки шість, які ще ефективні. Норвегія, Швеція, Австрія, Німеччина, Швейцарія та Польша, яка майже досягла цього рівня.

Що значить "ефективна країна"?

Та, в якій є повна політична свобода, в якій певний рівень економічного добробуту для всього населення — є багаті, але немає бідних, є соціальна справедливість в таких сферах, як освіта, охорона здоров'я, пенсії, і є симбіоз з біосферою, з природою і життям, а не їх руйнування.

Група українських молодих людей обирає одну з цих країн, вивчає, знаходячи інформацію в інтернеті, яка там є конституція, судова система, структура парламенту і так далі. Ми не формуємо групи, не вказуємо, яку країну вони мають вивчити і як вони мають вивчати її. Після цього вони ідуть на зустріч з послом даної країни тут, у Києві. І знаєте, посли залишаються надзвичайно вражені: молоді люди дуже багато знають про країну, іноді навіть те, чого не знає посол.

Третя фаза: учасники програми власноруч готують навчальну поїздку до обраної країни — пишуть електронні листи до парламенту, до різних міністерств, до деяких організацій з проханням зустрітися та подискутувати на деякі теми.

Для створення фонду Ви знайшли інвесторів?

Це я створив — продав усе, що міг, живу на швейцарську пенсію. А всі гроші йдуть на те, щоб заплатити за поїздки учасників програми. Це не є діти олігархів, це діти нормальних людей, вони не можуть заплатити. І вони їдуть, щоб обрати в тих ефективних країнах складові для майбутньої архітектури нашого політичного, економічного, суспільного ладу. Але вони це мають вивчати системно, розуміючи, що складові не можна переселити. Що ті складові повинні бути в гармонії між собою, щоб вони разом добре працювали. І щоб ті складові були також в гармонії з нашими новими цінностями, які з'явилися після Майдану.

Учасники програми після поїздок повертаються, пишуть статті, влаштовують семінари, щоб більше людей проінформувати. В 2013-му році було 14 груп по семеро чоловік, які закінчили першу фазу: інтернет— посол — країна. І у минулому році вже 24 групи. На поточний рік було заплановано включити в цю програму 81 групу, але гривня втратила частину своєї вартості і ми зрозуміли, що не зможемо всіх взяти. Я думав, що хоча б 18 груп зможемо взяти. Попросив допомогти людей тут, в Україні, яких я добре знаю, прийшов до них, пояснив мету програми.

Вони зрозуміли? Відгукнулися?

Зрозуміли. Один банкір сказав: "О, так, може, я профінансую одну з груп?" Так само вирішив зробити ще один юрист і пообіцяв поговорити зі своїми партнерами. У ці часи це свого роду чудо.

В Женеві я маю фонд, який існує вже з 1992-го року, я запросив до свого офісу одного швейцарського банкіра, який був в наглядовій раді Міжнародного інституту менеджменту, яким я свого часу керував. Розповів йому детально про цю програму, сказавши, що це тільки початок. Він подумав кілька секунд і каже: "Я зроблю свій внесок — 50 тисяч доларів". На ці гроші можна буде профінансувати поїздки 6 — 7 групам.

Знаєте, такі речі дають віру в те, що це можна довести до кінця, до серйозних результатів. 

Зрозуміло, що тут величезну роль грає Ваша репутація, авторитет.

Авторитет теж. Є така англійська приказка — люди дають гроші людям, а не проектам. Якщо є довіра і повага, то й дають гроші, не треба просити. Фантастично, але так.

І якщо говорити про моє бачення розвитку проекту, за декілька років буде кілька тисяч молодих людей, які пройдуть спеціальне стажування. Наприклад, люди з різних груп, які цікавляться фінансами, поїдуть до однієї з тих ефективних країн і побувають в національному банку, щоб зрозуміти, як формується монетарна політика банку, які інструменти банк має в розпорядженні. Наш Національний банк зараз не є найкращим. Після цього вони побудуть кілька днів в Міністерстві фінансів, потім — з Бюджетним комітетом парламенту.

В той же час проходитимуть стажування у сфері ідеології. На жаль, у наших партій немає ідеології. Стажери це опрацюють, підуть на вибори. Навіть якщо вони будуть меншістю у Верховній Раді, то ідеологічно, програмово і морально будуть більшістю. І почнуть творити нові закони для трансформації країни, а люди, підготовлені до роботи в міністерствах відразу почнуть проводити необхідні для цього реформи.

Яка кількість таких "нових" людей необхідна у виконавчій і законодавчій владі, щоб відбулася трансформація системи? Хто ці люди? Як їх заохотити працювати в державні інституції?

Важливо, щоб була критична маса. Якщо взяти вікові рамки від 20 до 35 років, то, скажімо, ще 2-3 роки тому дві третини молодих людей мріяли втекти з України, щоб знайти кращу долю. А одна третина свідомо вирішила, що залишиться в Україні, тому що хоче щось зробити для неї. Так що викликом для мене було мобілізувати їх.

На високі держпости Україна запрошує людей з Грузії, країн Балтії? На Вашу думку, це правильно?

На мою думку, необов'язково грузинів та інших запрошувати до українського уряду. То добрі наміри, але все ж таки Саакашвілі не знав багато про Україну, особливо, про Одеську область. Єдина іноземка, яка чудово попрацювала для України, — це Наталія Яресько. Саакашвілі — це багато, так би мовити, шумного руху і піару. Він відважний чоловік, критикував Яценюка. Але при цьому він сказав про Одесу: "Зроблю з неї взірцеве місто на Чорному морі для всіх країн". Тож я трошки скептично до цього ставлюсь.

Вважаю, що краще було взяти тих молодих, яких я згадував — патріотичних, випускників провідних світових вузів, які довели свій професіоналізм результатами реалізації будь-яких важливих проектів в Україні останнім часом. Зробіть одного з них міністром. Він знає чудово мову, знає питання. Я пам'ятаю, що міністру науки і освіти в Фінляндії було 28 років.

Років п'ять тому Ви писали у своїй одній зі своїх статей про національну ідею: досягнення Україною політичної, економічної та соціальної конкурентоспроможності може стати об'єднуючою метою для мешканців усіх регіонів. Що тепер може стати українською національною ідеєю?

Національна ідея сьогодні — це Україна з чотирма характеристиками ефективної країни. В країні має бути повна політична свобода, певний рівень добробуту всього населення, соціальна справедливість і симбіоз біосфери. Все має бути конкретно. Якби ми всі були синхронізовані, дуже багато людей могли б справді працювати над тим, щоб Україна була такою. Є маса активних людей, які там роблять там те, там те... Потрібні синхронні дії.

Яка еліта необхідна для країни в сучасному світі? Вона взагалі потрібна — еліта?

Так, але елітою повинні бути освічені люди. Ще раз повторюю три характеристики: елітою мають бути дійсно патріоти, вони мають бути компетентними і порядними, чесними. Оце і є еліта.

Якщо людина доктор якихось наук, це не це не означає, що вона є інтелектуальною елітою. Вважають членом якоїсь еліти через те, що людина робить, а не через те, яка у нього посада.

Еліта потрібна, і це якраз мета програми "Молодь змінить Україну" — щоб та еліта виросла. Тому що дотепер не було такої можливості. У нас дотепер політичної еліти не було.

А бізнесової?

То не еліта, то бандити.

Розмовляла Олена Гладських

Фото: В'ячеслав Головін

Інтерв'ю подане з незначним скороченням