Джерела, близькі до адміністрації, стверджують: жодне рішення не давалося Бушу з такими труднощами, жодна його президентська промова не зважувалася стільки разів, як ця коротка заява. (Рідкісний випадок: проголосивши її, президент відразу ж залишив зал Рузвельта у Білому домі, відмовившись відповідати на запитання репортерів.)

Йдеться про конфлікт, який є одним із найгостріших на порядку денному Верховного суду країни. А сьогоднішній день був останнім, коли виконавча влада могла висловити своє до нього ставлення.

У чому суть проблеми? У США ще за часів Мартіна Лютера Кінга було прийнято соціально-політичну програму під назвою Affirmative Action - «Позитивна дія». Вона надавала ряд привілеїв при прийнятті на роботу чи навчання представникам негритянської або інших расових меншостей країни. Однак згодом ця програма трансформувалася настільки, що з середини 90-х років уже білі студенти виявилися жертвами дискримінації.

У 1997 році троє абітурієнтів, що не пройшли вступні іспити до університету Мічигану, подали в суд на керівництво університету. Всі троє молодих людей, що вступали на різні факультети, не пройшли конкурсу, хоча бали вони набрали цілком прохідні. У той же час на навчання були прийняті афроамериканці та вихідці з Латинської Америки (у США їх називають hispanics), що отримали на іспитах значно гірші оцінки. Позов кілька років розглядався у судових інстанціях штату, доки не дійшов до Верховного суду США.

І ось з приводу цієї справи сьогодні висловився президент. Кажуть, що його команда розкололася. Частина радників доводила, що Бушу не потрібно піднімати це питання взагалі, що лідер, виступаючи проти квот, заснованих на расовій перевазі, може позбутися підтримки з боку представників расових та етнічних меншостей - у першу чергу, звичайно, афроамериканців та латиноамериканців, а також індіанців.

Погроза ця цілком реальна. Ті ж hispanics в останні роки перетворилися на досить могутню соціальну групу (число вихідців з Латинської Америки з 1990 року збільшилося у США на 60 відсотків і зараз складає 35 мільйонів чоловік).

Прихильники Affirmative Action в адміністрації говорили і про те, що для виступу за скасування расових квот у країні склалося вкрай невдале політичне тло. Винуватцем цього став відомий сенатор Трент Лотт, що в останній місяць був буквально знищений як політик через один-єдину невдалу фразу, яку він вимовив на вшановуванні свого старшого колеги Строма Термонда. Лотт сказав, що «якби Термонда було обрано півстоліття тому президентом США, у країни не було б тих проблем, які існують сьогодні». Термонд півстоліття тому був переконаним расистом, тож Лотта негайно звинуватили у найстрашнішому гріху - заохоченні расової сегрегації. Буш ризикував тим, що, виступаючи проти расових переваг університету Мічигану, він начебто солідаризувався з підданим остракізмові Лоттом.

Аргументи прихильників виступу були набагато коротшими і жорсткішими. Вони говорили, що, якщо лідер не висловиться з приводу цієї соціальної проблеми, однієї з найгостріших у країні, його звинуватять у відсутності позиції та моральних принципів. І Буш вирішив показати, що принципами він не торгує. Президент назвав існуючу в університеті Мічигану систему расових привілеїв «збоченою й антиконституційною». «Мотиви керівництва університету могли бути гарними, але їхня політика призвела до дискримінації. А дискримінація - це дуже погано», - сказав Буш. І оголосив, що відправить до Верховного суду країни свою офіційну заяву з цього приводу.

Очевидно, президент, зваживши всі «за» і «проти», вирішив: для нього зараз важливіше показати себе твердим і принциповим політиком - якості, що знайдуть підтримку серед білих, консервативно налаштованих американців - оплоту республіканської партії.

До речі, будучи губернатором Техасу, Буш також виступав проти всіляких расових переваг при прийомі на навчання. Його схема була проста - десять кращих учнів випускних класів кожної школи автоматично вступали до університетів штату, незалежно від того, чи є школа приватною, де переважають білі учні, чи ж державною, у якій абсолютна більшість - афроамериканці.

Але яким би послідовним не був президент, проблема расових переваг залишається для його адміністрації вибухонебезпечною. І не випадково прес-секретар Білого дому Арі Флейшер, коментуючи заяву свого боса, більше говорив про плани адміністрації з увічнення пам'яті Мартіна Лютера Кінга, наданню економічної допомоги Африці та кращому фінансуванню негритянських коледжів в Америці. А політичний коментатор Сі-Ен-Ен Білл Шнайдер у цей час заспокоював публіку, говорячи, що за скасування расових квот імпічмент президенту не загрожує.