Чудово) Мені то так само буде цікаво.

Напишу Вам на ФБ. Хочу дещо спитати.

Так, прошу:)

Щиро шановний Миро, я тут, з вами, куди мені опускатися:) А щодо твоєї безнадійності... та хто б таке про тебе помислив:)! Ти геній інтелекту, і з цим не посперечаєшся. Та ці вірші - це чистий духовний досвід. А у світі духовного досвіду інтелект не має своїх інструментів. Тому препарувати словами духовний досвід просто не варто. До нього можна доторкнутися. Його можна сприймати або не сприймати, але не піддавати аналізу чи критиці, бо то деструктурує його тонкий простір. Чийсь духовний досвід то країна, де ти сам не був, то що можеш про неї знати. І який би він не був, його варто поважати. Бо ним людина поділилася із світом. А будь-яка крупинка практичного духовного досвіду то неабияка цінність у практиці пізнання себе і світу. "Краплина практики вартує океану теорій". Радітиму, якщо достукалася. Залишаюся у повазі до тебе.

Пане Арсен, Ісус сам був неабияким філософом, адже філософія є мудрість Слова. А те, що він казав про "так" і "ні", стосувалося, скоріше, буденних ситуацій для простого люду, рибалок та інших, що його оточували. Їм філософія була ні до чого, у них були справи суто земні і практичні. І про них варто було говорити лаконічно. До того ж не треба забувати і про рівень розвитку інтелекту тогочасних і сьогоднішніх людей. В одному із апокрифів є такий фрагмент. В Ісуса спитали: "Скажи, Учителю, це правда, що Земля пласка?" "Для вас вона пласка", - відповів Ісус. Так що кожному часу - своє Слово, свій рівень і своє бачення речей. І нічиє слово не може бути раз і назавжди універсальним для всього і всіх. Коли ти піддаєш сумніву відомі істини - саме тоді ти рухаєшся, розвиваєшся, еволюціонуєш.

Пане Арсен, а у чому неточність термінів Все і Ніщо.Так, це загальні терміни, точність яких і полягає у їх загальності і значенні - як ніщо в конкретності. Що Ви можете сказати про Все, що конкретного? Нічого конкретного, ну а Ніщо вже саме по собі неконкретність. Тому обидва ці терміни і вводять поняття пустоти, навіть не неї, а тла - основи і пігрунтя Буття, яке є саме по собі як чистий лист паперу. А що виражає собою чистий лист - ніщо в конкретності. Щоб творити, потрібно знати себе, а знати себе можна тільки коли Буття завершилось. Знання себе - це знання цілого себе. От коли розпорошена Божественність зільється і одне ціле, отоді Вона знає себе як щось, але це вже минуле, а нове - це незнання, то як можна творити незнання.

Шануймося, пане Явсе Світ. Моя відповідь і була конкретною - наскільки можлива конкретика у питанні, коли рівень свідомості у всіх людей різний. Тому і не може бути однієї універсальної рекомендації для всіх. І комусь із них, дуже вірогідно, треба отримувати уроки, стикаючись саме з такими "несправжніми" учителями: саме для того, щоб навчитися розрізняти - то їх шлях, і його не оминути, і від нього не вберегтися. Взагалі скажу, що не треба боятися отримувати свої уроки. Бо негативний досвід це так само цінний досвід. Головне - робити правильні висновки. І йти далі. Пан Олександр дуже слушно зауважив. Дивись, яка мета у людини: себе показати, гроші на тобі заробити чи послужити на простір своїми набутками - це теж про багато чого говорить. Читай знаки, будь спостережливим, не суди - лиш у всього навчайся. І буде тобі щастя:)

О, не бачу в цьому для себе аніяких загроз, пане Олександр:) Думаю, що опонування чи непорозуміння на ґрунті, скоріше, термінології, ніж суті речей. Клітини нашого тіла, як на сьогодні, транслюють програму не Божественного (бо Його реальність - Життя Вічне), а програму смерті - нав'язану людині і людству силами, м'яко кажучи, недружніми. І оте все, чим керується нині пересічна людина: оті всі вікові релігійні, церковні привнесення у її свідомість і безлічі чужорідних їй програм-п'явок - відбирає її силу, стає перепоною проявити справді велику божественну потенціальність, не дає злетіти у свій істинний простір і опанувати Свідомість Творця... З мого боку йшлося про те, щоб відкрити шлях собі - а розум наших клітин слухняно йде за ментальним розумом, поки власна його сила спить - у нашу Істинну Божественність, у власну Могу і Силу. А тіло як раз тут грає неабияку роль. Людина нині взагалі відрізана від свідомості тіла, а саме у ньому - всі ключі. І от коли людині на життя відводиться 7-8, у кращому випадку 9 чи 10 десятків років, причому половина з них уже не молодість, а хвороби і напівнеміч, то в тому є велика неправда існування - буття людини. І ця програма неправди має бути замінена у колективній свідомості (а значить, і в тілі людському) на програму Істини. На програму Божественної Норми, для якої природне життя вічне, а не смерть. Адже Той, образ і подобу якого, ми тут граючись в матерії, відтворюємо - ВІН Є БЕЗСМЕРТНИЙ. Вічний. Зараз знайду посилання на один свій текст тут на НО, де я пояснювала своє нинішнє відчуття речей з цього приводу. Там повніше. Але сходу в то можна і не в'їхати - потрібно підлаштування частот, ну і пластичність підходу:) От, знайшла: https://www.ar25.org/article/praktyka-vvedennya-svidomosti-i-tila-u-zhyttya-vichne.html Практика введення свідомості і тіла у Життя Вічне https://www.ar25.org/article/zmina-polyusiv-vid-svidomosti-matryci-do-svidomosti-bozhestvennoyi-normy-tvorcya.html Зміна полюсів: від свідомості матриці до свідомості Божественної Норми Творця Взагалі маю на цю тему немало живих матеріалів... якщо буде інтерес.