Особливо потішило домінування товарів національного виробника на полицях українських крамниць. Українські товари - починаючи від сірників і закінчуючи холодильниками – значно потіснили закордонних конкурентів, хоча, можливо, для тих, хто постійно жив в Україні, ця зміна відбулась непомітно.

Однак зовсім іншу картину можна спостерігати на полицях газетних кіосків. Засновики більшості впливових видань у той чи інший спосіб пов’язані з іноземним капіталом – переважно російським. Втім, ті нечисленні газети, які у нас часто називають незалежними, теж отримують підтримку, але вже не російського капіталу, а західного. Після побаченого, той факт, що більшість цих газет та журналів видається мовою сусідньої держави, сприймається закономірним.

Якщо у виробництві матеріальних речей українське поступово бере гору, то у виробництві друкованого слова – складовій духовного надбання народу – панує іноземний капітал, - ті самі порожні полиці початку 1990 х років.

Після побіжного дослідження я таки знайшов дві українські газети, які мають великий наклад і які не підтримує жодна іноземна держава (Між іншим, ці газети видаються державною мовою). Ними виявились “Сільські вісті” та “Україна молода”. Перша газета, після звинувачень у розпалюванні “національної ворожнечі” та відомої судової постанови, на межі закриття. Справа другої газети цими днями надійшла до суду.

----------------------
В тему:

Целофанова республіка

Про ксенофобію. Популярно

Гадюче кодло