Нерідко читаємо, чуємо вимовлене слово іншомовного походження – ЕКОЛОГІЯ. Чи завжди приділяємо належну увагу цьому терміну, і як біологічна наука розвивається в нашій державі? Біологія в перекладі з грецької – НАУКА ПРО ЖИТТЯ. ЕКОЛОГІЯ вивчає взаємини людського організму з довкіллям.

               Чисто, чистота. ЧИСТА УКРАЇНА… Чисті, доглянуті домівки людей. Охайні подвір’я. Вулиці, на яких немає ознак забруднення, засаджені стрункими рядами зеленіючих дерев. Доглянуті міста, в яких багато – парків, скверів, місць відпочинку людини. Сон, мрія, або можлива реальність? !

Люди з чистими помислами, адже чули вислів: «Красива душа», як на мене – це чиста душа, котра прагне творити, будувати, не тільки на словах…, але й вміє захистити своє. Гадаю, що виростити сад може людина з світлими думками і мріями, не мстива, не заздрісна, працьовита, така, що вміє бачити красу довкілля, творити її і цінувати.

              УКРАЇНЦІ УНІКАЛЬНІ… В тій або іншій мірі їм вдалося зберегти психогенетичні риси властиві нашому народу, попри три геноциди – етноциди, лінгвоцид, попри виселення з рідних земель, розкуркулення, нищення творчої і наукової інтелігенції, попри затоплення окремих земель і одну з найжорстокіших техногенних акцій ХХ століття – вибух атомного реактора в Чорнобилі…

Любомудр і біолог В. Сніжко мислить так: «І, як після виверження вулкану, на попелищі, біля розпеченої лави з першими краплями дощу, проростають рослини, так і українці – землелюби в «зоні» оживлюють, відроджують, відтворюють землю. Землелюб – носій творчої свідомості – не лише ладен «порпатись» у землі (але ж і це є великим щастям!), він прагне гармонії, краси: духовної та земної. Завжди було, хто творить, а хто руйнує. УКРАЇНЦІ ПРИРЕЧЕНІ ДОЛЕЮ ТВОРИТИ!».

                  Жоден народ не має якихось привілеїв повчати або відбирати право на самостійне буття в іншого (так не є!), бо немає кращих чи гірших народів, історичних або неісторичних. Будь – яка нація має своє призначення і покликання, кожен народ привносить свою національну частку у розвиток ПЛАНЕТИ ЗЕМЛЯ, та й усього ВСЕСВІТУ, бо єдність можлива і в розмаїтості…

Надважливе значення в житті людей, народів, країн, та їх взаємних стосунків має віра, аби була у СВІТЛІ СИЛИ. Світлоносними були Боги – Будда, Заратустра, Крішна, Ісус Христос… А як велося нашим пращурам у період до хрещення Русі? Існували тоді праведні гаї, божелісся. Валерій Сніжко дотримується думки, що: «Різноманітні культові храми є імітацією пологу лісу, а всілякі колони та інші архітектурні витвори, то стовбури дерев. А от давньоукраїнськими храмами, особливо на українських теренах, були у більшості своїй природні праведні ліси та священні гаї. Для цієї мети волхви обирали, як і друїди, не лише діброви – дубові гаї, а й соснові та інші…».

Про цю складову духовості, екології душі і життя зберіглося дуже мало інформації з історії минувшини, ще й тому, що джерела інформації свідомо нищили. Носіями цієї духовної спадщини і наставниками люду були волхви. Тоді великі території займали праведні ліси, в ці ліси не міг заходити будь – хто, окрім волхвів. Там було заборонено ритися в землі, ламати гілки дерев, не те що їх рубати… Священною рослиною вважалася бузина червона, у народі називали калинкою, ось звідкіля у подальші роки і віки з’явився великий пошанівок до калини звичайної. Мовимо навіть не про духово – містичний вплив давніх праведних лісів, а про дбайливе ставлення до природного довкілля. Бо це показник рівня культурності особи, її екологічної свідомості і патріотизму. Одне з архіважливих завдань – повернення до нині сущих українців необхідне нам спілкування з Природою, має бути діалог з рослинним світом, себто, ВІДНОВИТИ ПРАВІЧНИЙ ЗВ'ЯЗОК ЛЮДИНИ І РОСЛИНИ.

                        Ментальність українського народу дуже екофільна. Любов до Природи, до Матінки Землі, має тяглість від доби Трипілля. Великі українські письменники і митці неодноразово у своїй творчості зверталися до архетипу «ЗЕМЛЯ». Олександр Довженко у фільмі «Земля», що увійшов до золотого фонду світового кіномистецтва, Ольга Кобилянська з однойменним твором її авторства, ця тема без меж була близькою велету М. Коцюбинському. Рослинність, природні ландшафти у підсвідомості українців пов’язані з піснею, опоетизовані… Недарма ж на будь – яких українських землях палісадники перед хатами, будинками - палахкотять барвистими квітниками: там побачиш мальви, гладіолуси, кущі півоній і троянд. МРІЯ ПРО САД… Не випадково власними руками насадив плодові дерева, виростив сад видатний український співак Дмитро Гнатюк.

Сотворити довкруж себе Сад, ця мрія віддзеркалюється  в казках і піснях… Такі прагнення, а їх можна втілити, зреалізувати, виникають у осіб з природною налаштованістю на високі сакральні вартості. Про сад, в котрому розгалужуються стежки писав і геній - аргентинець Х. Л. Боргес. Який він має стосунок до нас, українців? А хоча б такий, що народився 24 серпня! Та й планета Земля не така вже й велика…

Сакральні, глибинні роздуми на цю вічну тему виклав і науковець В. Личковах: «Архетип «Саду» є спільним для України всієї культурної Європи. Наприклад, ренесансний живопис у сцені «Благовісту» часто використовував мотив «зачиненого саду» (hortus conclusus), як символу цнотливості Матері Божої Марії. «Садом божественних пісень» назвав свою збірку віршів на біблійні сюжети Григорій Сковорода. Образи саду, садово – паркового мистецтва надихали барокових і класицистських поетів, мистців, архітекторів. Ідеї «регулярного саду» перейшли від класицизму до авангардизму і постмодернізму. «Садівниками світу» називають сьогодні людей майбутнього сучасні західні інтелектуали.

                    Отже, «дивосад» - це глибинний архетипний образ української культурної ментальності, який має духовне коріння в етнонаціональній та європейській традиції, у фольклорі та релігії, в мистецтві та екологічній свідомості. Він поєднує в собі уявлення про природу і культуру, життя і казку, історію і майбуття, естетичне і сакральне».

Становлення нової української людини ( в сфері духовості) повинно йти в тісному тандемі з природним та іншим довкіллям. Адже коли занапащають ліси, поля, річки, озера, то ці варварські діяння, - «можна порівняти лише з суцільним, цілеспрямованим винищенням національної інтелігенції – геноцид нації та деградація суспільства, відповідно – деградація рослинних суспільств, фітоценозів* України, національного ландшафту», - В. Сніжко.

                       Третина території України є тим ареалом, де життя і діяльність індивіда ускладнюється через погані екологічні умови ( критична ситуація в Дніпропетровській і Донецькій областях, небезпечна в – Харківській, Луганській, Запорізькій). Тривалість життя українців скорочується, до пенсійного не доживає значна частина населення, сумної слави до прикладу набуло місто Кам’янське, «містом вічно молодих» називають його. Від тривалого забруднення довкілля в апараті спадковості людини поволі накопичуються негативні генетичні зміни. Це – ЕКОЛОГІЧНЕ ЛИХО, інакше  і не потрактуєш, воно спричинене багаторічною непродуманою техногенною експлуатацією надр землі, водойм, грунтів, повітряного простору. Це ЕКО – ЛИХО  зачепило в промислових областях України ледь не кожну людину.

Мінімальний рівень забруднення довкілля зафіксований в Закарпатті. на Тернопіллі і Чернівеччині. Проте, в Закарпатті триває тотальна, варварська вирубка лісових насаджень, яка може призвести до обезліснення краю, вже за якихось років десять… А Карпати – це «легені» усієї України. Локальні еко – негаразди трапляються і в інших місцевостях. Як приклад, - зниження рівня води у водоймах і криницях окремих районів Чернігівщини…

                          Наприкінці весни 2016-го року зіштовхнулися з серйозною еко – проблемою мешканці міста Лева, це – проблема вивезення відходів (вторинної сировини). На сміттєзвалищі поблизу села Грибовичі, куди вивозили відходи зі Львова довше аніж пів – століття, стався обвал, загинуло четверо людей, це трагедія. звалище закрили… Зараз вже вирішене питання будівництва заводу з переробки сміття, яке повинне завершитися протягом двох років за кошти виділені - Європейським банком реконструкції та розвитку і ще двома фінансовими інституціями. Але…, у місті тоді з окремих майданчиків відходи не вивозили тижнями, виникла небезпека інфекційних захворювань… Допомоги міська влада Львова майже не отримала, дивно.., бо подібна критична ситуація (на щастя такого не сталося) могла виникнути  в іншому великому місті, бо еко – проблематика цього штибу в країні не вирішувалася.

Хотілося завершити цей текст хорошою новиною, мабуть тому і надибав у газеті «День» інформацію про те, що  13 – 14 вересня у Львові повинен відбутися 4-й Міжнародний екологічний форум «Вода та енергія»…

Андрій Будкевич – Буткевич, брендолог. Керівник «ЛЕЛЕГ -4» ( «Лабораторія експансії латентних експериментів горішнього – 4».

*Фітоценоз (гр.) – природне групування рослин у природі, що характеризується певним складом, структурою.