Навесні 2015 року уповноважена уряду Німеччини з питань культури та ЗМІ Моніка Грюттерс (Monika Grütters) ініціювала реформу Закону про захист німецького культурного надбання від вивезення. Направлена вона на посилення контролю у сфері транскордонної торгівлі предметами мистецтва. Новий законопроект містить суворіші в порівнянні з колишніми правила експорту та імпорту творів мистецтва, а також передбачає значно більше нюансів при оформленні договорів купівлі-продажу.

Зокрема, надалі торговцю слід надавати чітку інформацію про походження арт-об'єкта, що продається. Такі заходи вводяться з метою припинення нелегальної торгівлі витворами мистецтва, що набуває загрозливих масштабів: на арт-ринку все частіше з'являються артефакти, нелегально здобуті внаслідок пограбування терористами археологічних пам'яток на Близькому Сході. Також з’являлися на арт-ринку і артефакти, нелегально здобуті «чорними археологами» на території України.

Фактично, нічого нового: Німеччина вирішила запровадити з 40-річним запізненням конвенцію ЮНЕСКО 1970 року. Одночасно законопроект Моніки Грюттерс ускладнює продаж за межі Німеччини особливо цінних об'єктів культури. Наприклад, Німеччині з великими труднощами вдалося запобігти продажу за кордон щоденників знаменитого німецького вченого і мандрівника Олександра фон Гумбольдта (Alexander Humboldt).

Як пояснювалося на офіційному сайті Моніки Грюттерс, мета реформи чинного з 1955 року Закону про правила вивезення німецького культурного надбання полягає в тому, щоб скласти зведення «однозначних експортних та імпортних правил, а також ясно прописаних обов'язків виявляти обачність та сумлінність при придбанні культурних цінностей». Реформа призведе до того, що німецьке законодавство відповідатиме нормам ЄС та сприятиме зміцненню позицій Німеччини на світовому арт-ринку.

Необхідність посилення правил вивезення культурних цінностей з Німеччини здається обґрунтованим у світлі глобальних дискусій на тему нелегальної торгівлі витворами мистецтва, особливо античними артефактами, які надходять на світовий ринок із розграбованих музеїв чи археологічних комплексів у кризових регіонах. Німеччина брала активну участь у таких дискусіях, зокрема, на рівні Організації Об'єднаних Націй, і розробила спільно з Іраком резолюцію про посилену охорону об'єктів культури від вандалізму міжнародної ісламістської терористичної організації «Ісламська держава».

Хто проти?

Галеристи, арт-ділери, колекціонери та художники авангардних течій побачили серйозний замах на свободу спекуляцій та на свої статки, пов’язані з арт-ринком: потрапляючи в ранг «особливо цінного національного культурного надбання», витвір мистецтва або будь-який інший об'єкт, що має відношення до культури, стає по суті «невиїзним», тобто його продаж за межі Німеччини може перешкодити держава.

Першим запанікував відомий німецький художник і скульптор сучасності, основоположник неоекспресіонізму, Георг Базеліц (Georg Baselitz) – він вирішив вилучити заздалегідь із усіх німецьких музеїв у Дрездені, Мюнхені та Хемніці усі свої роботи, які перебувають там на довгостроковому зберіганні.

10 липня 2015 року 77-річний художник проінформував музеї про те, що забирає роботи, і послався при цьому на плани уряду щодо реформування закону. Уповноважена федерального уряду з питань культури та ЗМІ Моніки Грюттерс висловила нерозуміння у зв'язку з рішенням Базеліця. Як заявив її представник у Берліні 13 липня, досі роботи Базеліця не входили до творів мистецтва зі статусом національного культурного надбання і «новий закон нічого не змінює щодо цього».

15 липня, на прес-конференції в Берліні Моніка Грюттерс вже сама особисто підтвердила, що актуальне мистецтво у її проекті не розглядається як особливо цінне національне культурне надбання. Винятком є лише одна-єдина робота Гюнтера Юккера (Günther Uecker). Закон, пояснила Грюттерс, покликаний у його новій правці захищати від розпродажу за кордон колекції державних музеїв, у тому числі експонати з приватного володіння, що знаходяться в музеях тимчасово.

(В офіційній лексиці посадових осіб Німеччини терміном «актуальне мистецтво» позначаються твори неоекспресіоністів, абстракціоністів та інших авангардних напрямків. – В.Ф.)

Фактично, Моніка Грюттерс чітко визначила місце неоекспресіонізму в культурі і мистецтві.

Її точка зору тим більш цінна тому, що Німеччина була колискою експресіонізму та неоекспресіонізму, і саме в Німеччині 1930-х років була проведена перша і єдина в світі виставка дегенеративного мистецтва (відкрита 19 липня 1937 в мюнхенському «Будинку мистецтва») та прийнято Закон про мистецтво виродження.

Слідом за Базеліцем, який відкликав усі належні йому роботи з музеїв Німеччини, пішли й інші. Зокрема, внучка німецького експресіоніста Макса Бекмана (Max Beckmann / 1884-1950) також оголосила про те, що забере твори мистецтва з німецьких музеїв, що належать їй, у зв'язку з загрозою експортних обмежень.

У відкритому листі під заголовком "Зарегульовано до смерті" проти планів уряду висловили свій протест також понад 250 галерей, арт-дилерів та колекціонерів. Закон, на їхню думку, націлений на контроль та обмеження німецького арт-ринку та музейних трансферів, що діаметрально суперечить гарантованій Основним законом свободі товарообігу.

Німецький художник Герхард Ріхтер (Gerhard Richter) вважає законопроект обмеженням волі. «Ніхто не має права наказувати мені, що я роблю з моїми картинами», – заявив художник в опублікованому 14 липня 2015 р. інтерв'ю газеті Dresdner Morgenpost. Він не має наміру показувати свої роботи «якийсь там комісії» і питати у неї дозволу на продаж. «Ці чиновники, як правило, не мають жодного уявлення про мистецтво», – заявив художник.

Ріхтер  є визначною фігурою на арт-ринку – у 2015 році він очолював світовий рейтинг найдорожчих актуальних художників, і його роботи мають величезний попит як на міжнародному арт-ринку, так і в глобальному музейному контексті.

«У музеях і так багато експонатів. У мистецтві не може бути такої кількості шедеврів. Якщо картина коштує мільйони, то її всі прагнуть побачити саме тому, що вона так дорого коштує, – з жалем зазначає художник. – Це вистава, яка до мистецтва не має жодного відношення».

Досить відверте зізнання художника про актуальне (дегенеративне мистецтво).

До рішення свого колеги Базеліца Ріхтер ставиться з розумінням: «Я б і сам забрав усі картини з музеїв і збув би скоріше».

Слід зазначити, що Герхард Ріхтер визнаний найуспішнішим з художників, що нині живуть за підсумками доходів від продажів його робіт на арт-аукціонах за останні 40 років.

Згідно з опублікованим у журналі «Manager Magazin» "рейтингом" (28 квітня 2015 року) найбільший прибуток аукціонерам принесли з 1970 по 2014 роки роботи Пабло Пікассо. За іспанським художником за підсумками торгового обороту слідують Енді Ворхол, Клод Моне, Френсіс Бекон, П'єр-Огюст Ренуар – і 83-річний Ріхтер, який живе зараз у Кельні.

У рейтингу художників, чиї роботи мали найбільший попит у 2014 році, знову фігурує Герхард Ріхтер – на четвертому місці після Уорхола, Пікассо та Бекона. Він і тут виявляється найуспішнішим з фінансової точки зору художників, що живуть. Список складений, як повідомляє журнал, за підсумками аналізу 5 млн торгових звітів 700 аукціонних будинків.

Вернісаж Герхарда Ріхтера:

Аукціони / Ціни:

Christie's, London, UK: 05 February 2004

Estimate: GBP 70,000 – 90,000 USD 127,272 – 163,636

Sold For: £ 122,850 (incl. buyer’s premium) /USD 225,000/

Аукціони / Ціни:

Sotheby's, New York, USA: 15 May 2008

Estimate: USD 1,800,000 – 2,500,000

Sold For: USD 3,737,000 (incl. buyer’s premium)

Christie's, London, UK: 04 February 2004

Estimate: GBP 300,000 – 500,000 USD 545,454 – 909,090

Sold For: Bought in

Christie's, New York, USA: 14 May 2003

Estimate:USD 600,000 – 800,000

Sold For: Bought in

Christie's, London, UK: 20 April 2002

Estimate:GBP 300,000 – 500,000 USD 434,550 – 724,250

Sold For: Bought in

Аукціони / Ціни:

Sotheby's, New York, USA: 17 November 1992

Estimate: USD 100,000 – 150,000

Sold For: USD 88,000

Один із найжорсткіших критиків нового законопроекту – берлінський юрист, колекціонер, меценат, професор Вільного університету Берліна Петер Рауе (Peter Raue). В інтерв'ю Deutsche Welle він обґрунтував свою позицію.

«Моніка Грюттерс домагається того, щоб вивозити за межі Німеччини витвори мистецтва, ринкова вартість яких становить понад 250 тисяч євро, а "вік" – понад 50 років, можна було лише за ліцензією спеціальної комісії. Якщо ж комісія вирішить, що експорт даного об'єкта завдає істотних збитків національним культурним надбанням, то артефакт залишиться в Німеччині. Інтереси колекціонера, який на американському арт-ринку міг би виручити за свою власність значно більше грошей, ніж на німецькому, при цьому не враховуються.

Нещодавно в Нью-Йорку пішли з молотка два полотна Енді Воргола, які були власністю одного казино – дочірньої фірми державного банку, що належить федеральній землі Північний Рейн-Вестфалія. За ці роботи отримано 150 мільйонів євро. Як заявила пані Грюттерс, якби вона дізналася про намір їх продати раніше, то удостоїла б ці полотна статусу предметів національного культурного надбання та перешкодила б їхньому вивезенню з Німеччини. Можливо, що на німецькому ринку картини пішли б лише за 15 мільйонів євро.»

Як бачимо, мови про мистецтво і культуру не йдеться – цинічний наднаціональний арт-бізнес!

У коментарі до моєї попередньої статті «Неоекспресіонізм як черговий бунт проти Традиції і Мистецтва» Ігор Каганець написав:
«У людиноподібних тварин (Homo intelis) нема відчуття цілісності, краси та гармонії, адже це духовні якості (прояви втіленого духу). Тому ці несвідомі тварини засадниче неспроможні творити красу та гармонію. Мавпуючи творчість людей-художників, але не розуміючи її суті, інтеліси спроможні лише до випадкового та суперечливого поєднання розрізнених елементів або фрагментів. По-іншому вони не можуть. Тому вся їхня псевдотворчість – це мавпування, перевертання, спотворення, хаотичне скидання до купи».

До цього можна додати, що інтелісам ще властиве непомірне бажання слави і грошей!