Просто зараз, на наших очах відбувається справжнє економічне диво, а не оця гетьманценоміка головного мозку, пише Костянтин Корсун.

Наприкінці 2023 року президентом Аргентини став Хав’єр Мілей, затятий лібертаріанець та професійний економіст. Він негайно зайнявся не диджиталізацією, а радикальними реформами реального сектору економіки. І першою з таких реформ стало кардинальне скорочення держапарату.

Були ліквідовані міністерства освіти, праці, навколишнього середовища, культури, у справах жінок, гендеру та розмаїття. А також пішло на мороз міністерство науки та технологій (паразитична мінцифра, спиш?). А про ліквідацію Держспецзв’язку я говорю ледь не десятиріччя вже, – зауважує автор допису.

Натомість в Україні створили ще й МінЄд. Може, ще й міністерство розбитих сердець створити? Агенцію заплаканих дітей. Нацкомісію з поливання квітів, – запитує автор. Це просто сюр якийсь наяву.

Але повернемося до сучасної Аргентини. Станом на день інавгурації Мілея (23 грудня 2023), Аргентина мала 9 дефолтів та 211% річної інфляції – наслідок багаторічного правління ліваків-популістів. Аргентину навіть викинули з рейтингу країн, що розвиваються. Повна дупа, одним словом. А вже у першому кварталі 2024 відбулося різке скорочення субсидій та дотацій – мінус 35%.

Також запустилася масштабна дерегуляція сфер будівництва, транспорту, енергетики, фармацевтики, туризму, сільського господарства. І технологій також. Ніяких тобі державних Дія-Сіті.

З 18 міністерств залишилося 7, а восьмим стало міністерство дерегулювання та трансформації держави. Щось схоже планується в США за Трампа. До речі, Мілей дуже приятелює з Дональдом Фредовичем.

Особливо мені подобається запроваджене урядом Мілея правило «позитивного адміністративного мовчання», зазначає автор. Це – якщо ти подав документи на отримання ліцензії, пройшов встановлений термін, а відповіді не надійшло, – ліцензія вважається отриманою. Чудовий пендель корумпованому чиновництву.

І таких реформ в Аргентині з грудня 2023 по грудень 2024 відбулося 672 – тобто 1,8 реформи на день. Це – не відосики записувати, і не Дія-саміти проводити.

Також в Аргентині планують приватизувати 41 державну компанію, у тому числі найбільшу авіакомпанію, державну телерадіокомпанію, головну газову енергетичну компанію (привіт, Нафтогаз), державну залізницю (привіт, Укрзалізниця), національну поштову службу (привіт, кончена Укрпошта), компанію з обслуговування доріг (привіт, Укравтодор).

Парламент Аргентини законодавчо затвердив привабливі умови для великих інвесторів (від 200 млн. доларів), і ці умови влада не має права переглядати або скасовувати протягом 30 років (привіт, «інвестняні», і Дія-Сіті теж привіт, які обіцяли щось схоже, але набрехали, як завжди).

І ще одна дрібничка – у 2025 в Аргентині планується зниження кількості податків на 90%.

Плануються інновації також й у сфері технологій. Але знов чомусь це не цифровізація, а «аргентинський ядерний план» – будівництво нових реакторів, за найвищими стандартами безпеки (!) та ефективності.

Звісно, подібні радикальні реформи завжди мають наслідки: протести, демонстрації, страйки. Свого часу, на початку 90-х цей же тяжкий шлях пройшла Польща. Зробити щось подібне в Україні був шанс і у 2005, і у 2014, і у 2019. Але пішли старим перевіреним шляхом популістів-ліваків.

На сьогодні економіка Аргентини все ще перебуває у стані турбулентності. Але лише за рік правління президента-реформатора інфляція в Аргентині зменшилася у 27 разів (з 54% до 2% на місяць) – що вже є позитивним сигналом для інвесторів.

Якщо у тебе є бачення, програма, обрахунки, яйця йти до кінця та велике бажання справді врятувати країну від популістів, корупції, чиновників, – ти ідеш і це робиш, наголошує Корсун. А не зафарбовуєш проблеми мікронною позолотою «цифровізації». Бо спочатку усі начебто підкидають чепчики догори, але доволі скоро вилазять старі невирішені проблеми, які весь цей час не вирішувалися. І тому вони, проблеми, змужніли, посильнішали, і тепер їх ще важче подолати.

Так, у нас війна і вона потребує безлічі грошей. Але Зе-команда була обрана за 3 роки до повномасштабного вторгнення. І вони взяли владу саме під гаслами боротьби з корупцією, дерегуляції, зменшення числа чиновників – тобто все дуже схоже на Аргентину, де були рівно ті ж самі проблеми, – тільки у нас обійшлося без дефолтів.

Але за останні 5+ років замість справжніх реформ у нас Дія, МінЄд, «вовина тисяча», «національний кешбек».

Чи вирішила Дія проблему корупції? Спитайте щасливих прокурорів-інвалідів.

Чи вирішив РезерХрест проблему мобілізації? Тут навіть можна нікого не питати.

Тому що ніхто навіть не намагався лікувати корені проблем – лише замазували їх симптоми. І що характерно – доволі багато громадян досі перебувають у полоні цих цифрових ілюзій – впевнений, у коментарях знов хтось напише щось типу «так а шо, Дія зручна, мені подобається», зауважує Корсун і пояснює: цифровізація – хороша штука, але цифровізувати слід позитивні речі, і які вже нормально працюють. І займатися діджиталізацією має приватний сектор, за власні гроші, без державного примусу. А «держава» має займатися справжніми реформами – як в Аргентині. А не їх цифровою імітацією.