5

 

Пасіонарність, еміграція і Rolls-Royce: емоційне прощання

Нагору

Ефект емульсії

Оця пасіонарна, точніше — апасіонарна маса, скоро знищить усе найкраще. Просто — все. Знаєте, от якщо налити масло й воду, перемішати — вийде емульсія або суспензія, а потім дати постояти — воно розшарується. І от воно розшарувалось. Найкраще — пішло на фронт. Активні, але ті, хто не хотів воювати — поїхали за кордон. А залишилась оця маса, яка чекає, чим усе закінчиться.

Нагору

Хто і скільки віддає на ЗСУ?

Ми знаємо, як український народ ставиться до Трампа: 78% ненавидять, вважають його Путіним. Але ніхто ніколи не провів зрозуміле дослідження: який відсоток населення реально віддає гроші на ЗСУ? Які суми? Ніхто не має поняття. І, по-моєму, дуже невеликі. Жодної реальної державної реформи не існує. Хоч у якийсь бік. Хоч якось. Ну хоч кудись.

Я казав про це ще на початку, коли ще не розумів, що давати поради — це викликати ненависть. Я говорив: «Введіть податок на luxury». Ви не можете зробити нічого іншого! Це — політично нейтральний, усіма улюблений податок на luxury.

Нагору

Rolls-Royce як символ провалу

Я щойно бачив справжній Rolls-Royce останньої моделі. Можливо, більшість із вас не знає, що це таке. Поясню: там є така опція — коли відкривається двері, а за бортом дощ — машина це відчуває, вологу на склі. І тоді з дверей пасажирського сидіння (машина ж для шофера) автоматично висувається парасолька. Опція вартістю 80 000. Саме опція — парасолька!

У нормальному суспільстві людина б посоромилась їздити на такому. Ця машина коштує як Бредлі. Але тут — ніхто не соромиться. Бо він знає, що ніхто йому не подряпає авто, не плюне в обличчя, не спитає, звідки в нього такі гроші. Це тут — норма.

Учора я побачив у центрі ще один Rolls-Royce. І відчув: це мені особисто великий середній палець. Навіщо я витратив три роки життя, допомагаючи Україні — якщо в цей час тут ішов дикий розпил бабла?

Мене це більше не влаштовує. Саме з такими почуттями я їду з України.

---

Питання і відповіді: про ППО, військових і “українську убогість”

Нагору

«Росія б’є тільки по військових об’єктах»?

Питання: «Господине Любарський, правда ли, что россияне атакуют только военные объекты, а попадания в дома — это результат работы ПВО?»

Давайте розставимо крапки над «і». На це вже відповів Солонін у закритому чаті. Можливо, він дозволить мені це опублікувати, але я перефразую: коли американські журналісти у Другу світову питали, чи є голод у Ленінграді, їм відповідали — «Ні, все працює». І тоді один журналіст сказав: «Ми мовчимо, ми на вашому боці, але, будь ласка, не робіть із нас ідіотів».

Я теж довго мовчав. Але ви мене дістали. Буду говорити, як є.

Абсолютно всі нормальні люди знають, що росіяни не б’ють просто «по житлових кварталах». Б'ють у якісь технікуми, майстерні, дивні будівлі. Потрапляють — і раптом: будівля вибухає, стовп вогню до дев'ятого поверху. Що там було? Я не суддя. Я не знаю. Але не треба мені втирати, що ви не знаєте.

Якщо б Росія справді хотіла влаштувати терор по житлових будинках — загиблих були б тисячі. Ракета, яка знесла під’їзд і вбила 14 людей, коштує $3 млн. Це не вигідно. Росія може кошмарити значно дешевше.

Нагору

Двомислення та жертва як стратегія

Була ситуація в Харкові, де били прямою наводкою. Так, це був терор. У Херсоні, кажуть, дрони полюють за цивільними. Так, буває. Але не вигадуйте, що це — система. Це — винятки.

В Україні хочуть, щоб їх жаліли. Головна риса українця — не діяти, а викликати жалість, і щоб за це щось дали.

Нагору

«В Ізраїль не прилетів жоден “шахед”»

У Ізраїль не прилетів жоден шахед. І ще раз: жоден. Там швидко навчились збивати. А в Україні шахеди пролітають. Я бачив відео: в одну й ту ж будівлю за годину прилітають три шахеди. По $100 000 кожен. Це випадковість?

Це не житлова будівля. Це — комерційна. Я не знаю, чи є там військові. Але не треба втирати, що Росія просто хоче вбити українців. Це — інфантильна фантазія.

Нагору

Як вам громадський транспорт?

Ніяк. Не їжджу. Ні разу не був у метро чи автобусі. Тут є таксі — дешеве. У мене немає машини, тому їжджу на таксі.

---

Про військових і недовіру до влади

Питання: «Зріє чи не зріє незадоволення владою серед військових?»

Так, незадоволення є. 100%. Я не зустрічав жодного військового, який був би задоволений. Але ніхто не хоче йти під суд, боротися, організовувати умовний «комітет Піночета». Система все душить на корені. Каральні органи працюють чудово. Кого треба — посадять. І швидко.

---

«Вкрали 20 000 детонаторів»?

Питання: «Чи правда, що Піт Ст — вкрав 20 000 детонаторів до антидронових ракет?»

Це — класична українська чушь. Щоб щось вкрасти, треба цим не володіти. А він — володіє. Ці пристрої належать американському народу. Конгрес як дав, так і забрав. Вам дарують — а ви не лише в зуби дивитесь, ви ще й обурюєтесь.

Ви нічого не зробите, щоб повернути ці пристрої. Але зате ненавидите. Це не додає вам жодного детонатора. Я міг би сказати, що зробити — але це марно.

---

У чому справжня проблема ППО?

Шахеди можна збивати українською зброєю. Це не складний апарат. Треба мати зенітки. І радари. Багато радарів. Росія їх виробляє. Україна — ні.

Проблема не в 20 000 детонаторах. Проблема в тому, що ви не бачите шахеда. Якщо радарів буде в 10 разів більше — збиватимете ще на підльоті. Але їх нема. Бо ви їх не виробляєте. І вам їх не дають.

Ви виливаєте жовч. А толку?

Нагору

6

Нагору

Лідери, яких немає

Особенно не в Києві, не в крупному місті… Немає тут ніяких 40 років. Тут сліпий веде сліпого. Вдумайтесь: суть лідера — він веде за собою натовп. У нього є бачення, він бере на себе всю відповідальність. Він не боїться бути розтоптаним, якщо помилиться. Він веде за собою людей, каже їм тяжку правду і вимагає, щоб вони слідували.

А де в Україні лідери? Є блогери, як Портніков, які розповідають людям те, що хоче почути ця істерична ментальність 11-річної дівчинки. Є Зеленський, який зробив геніального «Слугу народу» і зараз обкрадає свій народ. Є все, що завгодно, крім лідерів. Цей натовп ніхто нікуди не веде. Тут це навіть не прийнято.

Якщо хтось виділиться з натовпу й почне говорити: «Тут такі речі…», — його оплюють, заплюють, затопчуть. Ніхто не хоче бути парією, ізгоєм. Якщо в людини є інтелект і енергія такого рівня, вона піде в бізнес. Або піде, чорт забирай, куди подалі. Тут — випалене поле. Тут немає лідера.

---

Нагору

Сингапур і синагога

— Чи були ви в Сингапурі?
— Ні, не був. Мав поїхати, але COVID скасував мою поїздку. Мріяв поїхати в Сингапур.

— А в синагозі були?
— О, так. Я навіть репортажі знімав. Був у кількох синагогах в Україні — в Харкові, Донецьку, Дніпропетровську, Києві, Чернівцях…

---

Нагору

Україна, Росія, Білорусь: що розділяє?

— Описуючи Україну, ви описуєте й Росію, й Білорусь. Зараз, до речі, і в Росії, і в Білорусі багато людей виходило на вулицю. Чому не вийшло?
— Я не був у Росії дуже давно. І все більше запитую себе: «А за що йде війна?» Невже єдине, що розділяє ці народи — мова? Невже це все?.. Якщо це так — стає страшно.

---

Нагору

Післярадянська ментальність

— Чи впливає різниця в ментальності між тими, хто народився в СРСР, і після його розпаду?
— Ні, не впливає. Тут у більшості ментальні совки. Трансформації не відбулося — зовсім.

Особливо поза межами Києва. У Києві є фльор, є пилок західної європейськості. Наприклад, я пишу з Києва. Після стріму піду прогуляюсь, зніму архітектуру, людей… Вони вдягаються не по-європейськи. Манера — ніби європейська, але… жінки — занадто сексуально, занадто яскраво, занадто вульгарно.

Європа вдягається тонше, простіше, естетичніше. Але це — суб’єктивно. Дома — різного ступеня обшарпаності. Після СРСР щось підлатали, підштукатурили… але зараз — все знову обвалюється.

---

Нагору

Інфраструктура і візуальний обман

Фасади — з новою фарбою, але штукатурка вже осипається. Був у Чехії, Словаччині, Польщі, Литві — там такого не бачив. Там усе — «з голочки». Тут — не вийшло. Мостові жахливі: бур’ян, розбитий асфальт, бруківка «стоїть раком». Лише біля іноземних готелів — «як в Європі».

Отже — це не Європа. Це точно не Європа. І тому — ні, покоління після СРСР нічого не дало. Все як у попередньому питанні: "Дали 40 років — і що?"

---

Нагору

Харків: любов і біль

— Розкажіть про Харків.
— Є цілий ролик, здається, січневий. 40 чи 50 хвилин. Там усе: моя любов до Харкова, моя біль. Пошукайте — не будемо витрачати час.

---

Нагору

Про білети, банкінг і бізнес

— Інтернет-банкінг забули похвалити!
— Кажуть, є — я не бачив. Напевно, добре. Але з білетами по Україні є проблеми. З Чернівців до Києва — не взяти.

У Польщу — проблеми через відсутність авіасполучення. Але це — класичне непорозуміння. Не може бути ситуації, коли немає білетів, але люди готові платити. На Заході це неможливо — є попит, має бути пропозиція.

Це мене бісить. Ця логіка не входить у голови. Чого не вистачає? Вагонів? Ціни? Підніміть ціни, пустіть більше поїздів. Немає такого стану — що нічого немає, але платити готові.

---

Нагору

Про штрафи

Їхав із другом з Києва до Львова. Зупинили за перевищення швидкості — штраф 500 чи 600 гривень. Це $15. В Каліфорнії мінімум — $300.

І він одразу сплатив через Дію. І поїхав далі, знову перевищуючи швидкість. Бо може платити $15 скільки завгодно. Абсурд. Система штрафів повинна враховувати ціну машини. Інакше — це просто абсурдна гра.

---

Нагору

Відчуття безнадії?

— Чи залишилося відчуття надії?
— Я намагаюсь відключити свої почуття. Я намагаюсь зрозуміти свою роль. Думав, що приношу користь — лобіювання, проєкти, участь у військових і політичних ініціативах… Виявилося — це нікому не потрібно.

Жоден проєкт, навіть дашборд, не був цікавий суспільству. Їм були не потрібні цифри. Їм було потрібно, щоб їм розповідали, як їх жаліє «дядько Байден».

---

Нагору

Люди, яким я кланяюсь

Я маю велике почуття лояльності й поваги до тих, хто пішов воювати. Я випадково познайомився з командиром одного з підрозділів. Він мав IT-бізнес, жив як я. Все покинув, пішов у піхоту, зараз командир. І таких багато.

Цим людям я кланяюсь до землі. Він міг втекти. Але він — на фронті. Він реально воює.

---

Нагору

Республіканці в Україні?

Їх майже немає. Є кілька людей — Марія Барабаш, Геннадій Друзенко, Гайдай… Але партії немає і не буде.

---

Нагору

Лобізм у США?

— Чи можна активізувати тему постачання зброї через виправлення «бухгалтерських помилок» Байдена?
— Можна. Але ніхто цього робити не буде. Це як: «гриби їсти можна, але отруїшся».

Буде інтерв’ю з організацією Peace Through Strength. Вони — практично — лобіюють інтереси України серед республіканців. І мають успіхи. Але чи хоче цього Україна? Ні.

---

Нагору

Про чесність, дружбу і провокації

— Чи може Гайдай не брати участь у корупції як губернатор?
— На ваше питання я відповідати не буду. Ви ставите мене в пастку. Якщо скажу «так» — ви скажете, що я його друг. Якщо «ні» — скажете, що зрадив. Це підлий, некоректний запит.

---

Нагору

Про Маркарову

— Що поганого в Маркаровій, якщо не рахувати її підтримки демократів?
— Це як питати: "У чому проблема футболіста, крім того, що в нього немає ніг?" Усе інше — ок. Просто бігати не може.

Вона — абсолютно некомпетентна. Дипломатія — це мистецтво. Треба знати психологію, вплив, манеру поведінки. Вона — протеже, корумпована, непрофесійна.

Про це їй прямо сказали Джонсон і Марко Рубіо — треті-четверті люди в Америці. З нею ніхто не веде перемовини. А в усьому іншому — прекрасна.

---

Нагору

Карательна система

— Поясніть, як працює каральна система.
— Дайте мені доїхати до потяга, будь ласка. Я виїжджаю за кілька годин. Давайте після виїзду…

Нагору

7  

Нагору

Частина 7. Реальність, Київ, війна і вибір

— Значить, це тоді не релевантно — таксі, ресторани, цирюльня за 800 гривень?
— Живуть прості кияни. В якому Києві ви були — верхньому чи нижньому? Я ходив по різних майстернях. Ну, найдешевше, що я побачив — 700 гривень за підстрижку. Не з бородою — просто стрижка. Найдорожче — 1 100 гривень.

— Чому для мене парикмахерство важливо?
— Я вважаю, що є труд, який завжди передає ціновий коефіцієнт. Є індекс Макдональдсу — а в мене є своя теорія: індекс парикмахерський. Перш — у Silpo є канавал, який стриже ножицями дуже швидко — це буде дешевше. Але я так не стрижуся. Я стрижуся вдома, і тут також: хочу професіонала, який володіє ремеслом, може зробити гарну, приємну зачіску, з хорошим рівнем сервісу, інтер’єром і так далі.

— На яких магазинах ви були?
— Зараз шторм, іде дощ. Якщо припиниться — піду пофотографую, в якому Києві я був. Ось це становище: «ми бідні, ми сироти». Ви конкретно — та людина, яка написала: «ви тут розкоші не бачили, ви Bentley не бачили, Packin’ не бачили, Audi найдорожчі не бачили, BMW найдорожчі моделі не бачили». Ні, ви живете в якомусь іншому Києві.

— Скільки обходиться життя в Києві на місяць із орендою, медициною, реєстрацією?
— Медицину поки в дужках. Airbnb в Україні — від 40 до 70 доларів на добу. Їжа: якщо готуєш сам — вистачить 10 доларів на день. Якщо напівфабрикати з Silpo — 20. Якщо тричі на день у ресторані — 50 доларів на день без жалю. З водою, таксі — приблизно 150 доларів на день, і це шикарно. Середній рівень, без відмов — 100–110 доларів на день.

— Є антисемітизм у суспільстві?
— Ні, не бачив жодного разу. Особисто не стикався. Хоча Гайдай Сергій розповідав, що його якось звинуватили: хтось сказав в обличчя — «ти ж єврей, у тебе ніздрі такі». А він: «Та ні, я взагалі не єврей». Трапляється, але це все.

— Планували поїздку в Європу?
— Я був у 10 країнах Європи. Цієї осені повернусь і продовжу мандрувати. Мене не дуже приваблює Бельгія чи Франція — я багато разів був у Франції, десь десяток, у Бельгії — разів п’ять. Засилля мусульман і відсутність дітей мене не приваблюють. Мені цікавіше жити в Східній Європі: там не відчувається занепаду, декадансу. Я був у Німеччині, Бельгії, Франції — не хочу тусити в Берліні чи Парижі. Маленькі французькі містечка з населенням 20–30 тисяч — ще так.

— Потрібно прибрати примусовий облік і залишити лише мотивований рекрутинг?
— Примусовий призов потрібно не просто прибрати — це необхідність. Це спосіб «заробити» — не на війну йдуть примусово, є тисячі способів втекти. Але це спосіб зібрати гроші з суспільства, як із стада. Потрібно податки на багатих — хай платять. У них є гроші за право не воювати. Ці гроші треба передати тим, хто воює. Якщо немає грошей і не хочеш воювати — служи по контракту. Це трохи часу, невелика зарплата, але це твоя служба.

— І ця схема не проходить?
— Я пропонував її багато разів. Я знаю, хто над нею працював у Кабміні. Це не проходить. Українська влада хоче стригти гроші, а не вигравати війну.

— Чи є інформація, чи Україна закуповує або виробляє радари для шахедів?
— Ні, я не коментую такі речі. Інформація в мене є, але я її не поширюю.

— Лукашенко?
— Це служивий КГБ. Дуже цікаве інтерв’ю, сьогодні вийшло з білорусом, який три роки воював в Україні.

— Можна перемогти корупцію в Україні?
— Теоретично можливо. Практично — ні. Корупція тут — не баг, а фіча. Вона підходить майже всім.

— Ви знаєте про карательну систему? Ви покликали воювати і не виїжджали?
— Я нікого не закликаю. Мої діти і сім’я в Америці, я не громадянин України. Якщо воювати — то за Америку. Я тут як журналіст, допомагаю фронту. Але закликати — не моє.

— Що робити «вбивцям дракона», щоб самим не стати драконом?
— Зеленський був творінням системи, і він не вбив дракона. Навпаки. Колишній депутат розповів: після Майдану прийшло багато чесних — за пів року всі брали мільйони. Система корумпує всіх.

— У вас собака і дві кішки. Як із житлом у США?
— В Україні — звичайна ситуація. Кішки — не проблема, собака — залежить від розміру. Якщо невелика — питань нема. В Америці все вимірюється грошима — просто дорожче.

— Наскільки вільне суспільство в Польщі, Чехії?
— Я не сильно цікавився. Заглибився тільки в Ізраїлі. У Польщі — не до того було. У Литві — трохи знаю, але поверхнево.

— Не розглядаєте співпрацю з громадськими організаціями на кшталт Центру боротьби з корупцією?
— Спілкувався з багатьма, можливо, не з цією конкретно. Але боротьба з корупцією показала, що перемогла корупція.

— Школа Лубарського відродиться?
— Так, планую. Мій «екстремальний туризм» завершується. Хочу повернутися до мемуарів, історії, політичних тем. Це — Школа Лубарського з історії США, економіки, «кава з Лубарським» — все лишиться, як було. Все буде нормально, господарі.

— Ви отримуєте багато хейту. Навіщо вам це?
— Смішно. Але хейт — це добре. Хейт — це увага.

— Чому протестанти США не можуть передати дітям республіканські цінності?
— Можуть. Більшість дітей із релігійних родин не піддаються корумпуванню.

— Я фанат Александрії Окасіо-Кортес. Я нормальний?
— Якщо щодо зовнішності й сексуальності — вона ефектна жінка. Якщо як інтелектуал — то ви точно не нормальний.

— Я хочу одружитись із єврейкою-ашкеназі, щоб у дітей був інтелект. Я програміст. Це розумно?
— Як каже моя дружина: «Євреї — не розкіш, а засіб пересування». Моя дружина — українка.

— Ви що, пішли з України, плюнувши в обличчя?
— Ні. Я нікому не плюю. Йду — і розповідаю про свої враження. Було б дивно не зробити цього. Вибачте, якщо ці враження не вселяють оптимізму.

— Знаєте анекдот? Питають у верблюда: «Чого в тебе така горбата спина?»
— А він відповідає: «А що в мене, блін, рівне?»

— Чи варто киянам мати йод? Чи зростає ризик ядерної ескалації через Ізраїль?
— Ймовірність ядерної ескалації дуже низька. Але йод — дуже дешевий. Було б дивно не мати його про всяк випадок. Не тому, що буде війна, а тому що співвідношення ціна-ризик дуже вигідне.

Нагору

8

Частина 8. Заключна розмова: запитання, відповіді, рефлексії

Нагору

Про йод і ядерну війну

Посайтесь йодом — не тому, що буде ядерна війна, а тому, що співвідношення ціни і ризику дуже високе.

---

Нагору

Про бородатих десантників

Запитання: Яка мета у бородатих ВДВшників? Що вони хочуть зробити, якщо ворог у тилу і необхідно боротися за свободу, суспільство, економіку? Скільки бородатих командирів відправили «на убой»?

Відповідь: Хороше питання. Тобто, який сенс боротися з зовнішнім ворогом, якщо перемогли внутрішнього?

Я поставив це питання бородатому герою, і він мені сказав:
— У військовому середовищі слово «політика» — це лайка.
Вони зневажають політиків. Ніхто з них не хоче йти у політику серйозно. Вони її не розуміють. Вони воюють за Батьківщину. Як належить.

---

Нагору

Про плани на майбутнє

Запитання: Чим будете займатися далі?

Відповідь: Я вже оголосив свій список. Для мене нічого не змінилося. Я не надломлений, не постраждав емоційно. Це була дуже цікава, насичена поїздка, і я отримав величезний життєвий досвід, яким ділюся з вами.

Було б дивно, якби щось відбулося в той чи інший бік. Я продовжуватиму вести свій канал «Лыбарский беззора», продовжуватиму «Кофе с Лыбарским», продовжуватиму жити, любити світ і розвиватися. Нічого особливого не сталося.

Я не прощаюсь з вами, панове. Я просто прощаюсь із Києвом.

---

Нагору

Про витрачений час і жаль

Запитання: Вам не шкода витраченого часу на Україну?

Відповідь: Ні, не шкода. Я б себе не пробачив, якби цього не зробив. Ви ж ніколи не знаєте, чим усе закінчиться, коли починаєте. Абсурдно шкодувати. Минуле не повернеш. Шкодувати про минуле — це абсурд і дурість.

У цій ситуації навіть питання так не стоїть. Те, що я зробив, зробило мене цікавішим, глибшим, духовнішим, багатшим. Я познайомився з величезною кількістю цікавих людей. Це прекрасне враження. Це пригода мого життя. Що тут шкодувати?

---

Нагору

Про Трампа і Путіна

Запитання: Чи є ймовірність, що Трамп почне тиснути на Путіна?

Відповідь: Як у тому анекдоті — теоретично так, практично ні. Не можна виключати нічого, але ймовірність дуже низька.

---

Нагору

Про солдатів після війни

Запитання: Чи буде в Україні ситуація, коли повернуті з фронту солдати будуть кошмарити населення?

Відповідь: Малоймовірно. Так, можуть бути окремі епізоди, але масового кошмарення населення, як ви собі це уявляєте, не буде.

Більш цікавим є інше питання: чи буде ситуація, коли вони почнуть кошмарити владу? Оце дійсно цікаво. Але ви такого питання не поставили.

---

Нагору

Про післявоєнну Україну

Запитання: Які перспективи післявоєнного розвитку України, зокрема прифронтових районів?

Відповідь: Усе залежить від того, на якій ноті закінчиться війна. Якщо це буде крапка — є шанси на розвиток. Якщо запятая — ніякого перспективного розвитку не буде.

Ніхто не вкладатиме гроші — ні приватні, ні державні, ні громадські, якщо війна закінчилась на «жирній запятій». Бо всі розуміють: скільки часу пройде, поки «шахеди» знову прилетять.

---

Нагору

Про Портнікова

Запитання: Чи вийшов на зв'язок Портніков?

Відповідь: Ні, і не вийде. Ці люди слабкі духом, бояться себе зганьбити, мають купу комплексів. Вони — не соціалісти, не йдеться про його сексуальну орієнтацію. Просто — він хто, а я хто?

Це дрібні, продажні, жалюгідні люди з великою кількістю внутрішніх проблем. Хоча без сумніву, Портніков — цікавий інтелектуал, хороший письменник і оратор, але в голові — таракани. Освіта поверхнева. Там — цілий букет проблем.

---

Нагору

Про українське суспільство

Запитання: Як ви оцінюєте здатність українського суспільства змінитися після війни?

Відповідь: Я присвятив цьому цілий ролик. Моя оцінка значно знизилась.

---

Нагору

Про вплив і ідеологію

Відгук глядача: Ви фактично замінили мені батьків в ідеологічному сенсі. Моєму поколінню не було кому пояснити, що таке мораль.

Відповідь: Це для мене найголовніше. Якщо я зміг вплинути на життя хоча б однієї людини — я все робив не дарма. А таких, я думаю, вже сотні, якщо не тисячі.

---

Нагору

Про східну Україну

Запитання: Чи хочуть східні українці жити під Путіним?

Відповідь: Їм пофіг. Говорю чесно. Я спілкувався з кількома знайомими. Їхнє головне бажання — щоб війна не прийшла в їх дім.
«Україна — так Україна, Росія — так Росія, тільки не руйнуйте мій дім, моє місто, мій комфорт, мій звичний спосіб життя».

Завоювали? Завоювали. Передали? Передали. Тільки не воюйте на нашій території. Їх за це звинувачувати — спробуйте.

---

Нагору

Про підтримку ветеранів

Запитання: Як будується система підтримки ветеранів, щоби працювала навіть за обмежених ресурсів?

Відповідь: Не знаю. У мене немає відповіді на це питання.

---

Нагору

Про книжки з історії Америки

Запитання: Які книги варто читати, щоб розібратися в історії Америки?

Відповідь: Хороше питання, але зараз нічого не приходить у голову. Є багато книжок, у кожному сегменті — свій автор. Це величезний шмат літератури, повернусь до цього окремо.

---

Нагору

Про покер

Запитання: Чи граєте в покер?

Відповідь: Ні. Поважаю гру, але не граю.

---

Нагору

Про Ніккі Гейлі

Запитання: Які шанси у Ніккі Гейлі стати президентом?

Відповідь: Нульові.

---

Нагору

Про свободу України і Росії

Запитання: Чи лежить шлях до вільного суспільства в Україні через свободу в Росії?

Відповідь: Скоріше навпаки. Шлях до свободи в Росії лежить через Україну.

Хоча, якби Росія раптово стала вільною, було б цікаво подивитися на Україну. Скажу крамольну думку: внаслідок цієї війни Росія покращила свою економічну і суспільну позицію. Не ідеал, але в економіці стало більше свободи. В Україні ж навпаки.

---

Нагору

Про український менталітет

Запитання: Чи є щось позитивне в українському менталітеті?

Відповідь: Напевно, є. Але з труднощами формулюю.
— Трудолюбство? Ні.
— Лукавість — так.
— Любов до халтури — так.
— Співати вміють — так.
— Але головне — рачительность. Українці не так розбазарюють своє майно, як росіяни. Це позитивна риса.

---

Нагору

Про сором, страх і зцілення

Відгук глядача: Мені соромно. Я дивлюся на себе і бачу страх і злість. Я розумію, що я — той самий невежественний представник свого народу. Як вилікуватися?

Відповідь: Якщо ви дійсно це розумієте — ви вже на шляху зцілення.
Якщо ви починаєте вичавлювати з себе раба — це вже подвиг. Пів шляху пройдено.

Головне — не йти на компроміс зі своєю совістю. У вас є моральний кодекс. У більшості він є. Коли ви живете відповідно до нього — ви стаєте Людиною. По образу і подобію. Ви стаєте Богом.

---

Нагору

Фінал

Усе, панове. Дякую за увагу. Скільки нас тут — не знаю. Мені пора бігти, вам — прощатись.

Канал продовжується. Ми не прощаємося. Просто я їду. Хотів почати стрім на балконі — пішов дощ. Тож початок провалив.

До побачення.

---

 

 

Нагору