Щорічний звіт ООН про розвиток країн стверджує, що більшість держав, які складали Радянський Союз, досі потерпають від результатів майже 20 років занепаду, тоді як деякі країни постали перед новими проблемами.

Україну виокремлено як місце, де найшвидшими темпами у світі поширюється ВІЛ-СНІД.

Звіт виявив, що доходи в Україні, Росії та Киргизстані приблизно на 10% нижчі, ніж на початку 90-х років, а найбіднішою пострадянською країною названо Таджикистан.

Сара Берд-Шарп, заступник директора агенства ООН з людського розвитку відповіла на запитання Бі-Б-Сі.

Бі-Бі-Сі: Україна, як і Росія, досі не наздознали на рівнем свої ж показники 15-ї річної давнини. Чи ситуація виглядає так само погано, як і 15 років тому?

Сара Берд-Шарп: Насамперед, гадаю дуже важливо зазначити, що ВВП - це лише один з показників, за якими визначається добробут людей, тому я би не приділяла саме йому першочергового значення у дослідженнях щодо динаміки людського розвитку. І у нашій доповіді використовується ціла низка індикаторів, які допомагають оцінити справжній розвиток. Якщо говорити про Україну, у період від 1990 до 1995 року вона фактично рухалася назад у сенсі людського розвитку.

Загалом це дуже нетипово, і абсолютна більшість країн рухається вперед, хоча й різними темпами. Від 1990 року лише 18 країн демонстрували стабільне погіршення показників, і Україна була однією з них. Через розвал СРСР і соціально-економічні потрясіння Україна стала однією з шести держав, де після 1990 року знизилася і середня тривалість життя і економічний добробут людей.

Важливо, однак, наголосити, що після 2000-го року зростання в Україні набирає обертів і становить на цей час в середньому 6-8 відсотків на рік, що є позитивною тенденцією.

Бі-Бі-Сі: Тобто фактично можна говорити, що найгірший період закінчився 1995 року і тепер Україна впевнено крокує вперед, особливо після 2000-го року?

Сара Берд-Шарп: Так, загалом я би погодилася з таким висновком, і ми спостерігаємо стабільне покращення, але водночас я би висловила і певне застереження. В Україні спостерігаються одні з найвищих темпів зростання захворюваності на СНІД, і це дуже серйозна проблема. Вона суттєво впливає на передбачення тривалості життя, а відтак і гальмує просування України вгору в загальному індексі людського розвитку.

Я би привернула вашу увагу до ще одного показника, який ми використовуємо при підготовці звіту, - ми дивимось на відсоток ВВП, який та чи інша країна спрямовує на освіту чи охорону здоров"я у порівнянні з військовими витратами. І тут показники України мало змінилися від 1990 року - як і тоді, на охорону здоров"я витрачається десь 3,3%.

Своєю доповіддю ми би хотіли зробити і певний заклик до урядів країн, у тому числі України - вам треба вкладати більше коштів у соціальні програми, щоби показники економічного зростання в кінцевому рахунку позначилися на пересічних громадянах. Наприклад, перша за цим показником країна у світі - Норвегія - витрачає на охорону здоров"я 8% ВВП, тож різниця цілком очевидна.

Бі-Бі-Сі: Було би, мабуть, не дуже коректно намагатися порівнювати Україну з такою розвиненою державою як Норвегія, а от чи можна дати певні порівняння, скажімо, із сусідами України, чи країнами колишнього СРСР?

Сара Берд-Шарп: У Росії відсоток ВВП, що спрямовується на охорону здоров"я, є трохи вищим, аніж в Україні, а от у Казахстані, наприклад, суттєво меншим. Безумовно, було би смішно на цьому етапі порівнювати Україну з Норвегією, але ми прагнули показати, що мірою того, як зростає валовий внутрішній продукт, інвестувати треба не лише у подальше економічне зростання, інвестувати треба у людей.

У випадку з Норвегією і Україною я не порівнюю абсолютні цифри і суми, я порівнюю відсотки. Для України, як і для Росії, кожен долар, вкладений в освіту чи охорону здоров"я - це інвестиція у майбутнє зростання і майбутні покоління.

Бі-Бі-Сі: Також цікавим було би порівняння з показниками країн, які ще донедавна були частиною комуністичного блоку, а тепер стали членами ЄС, наприклад республіками Балтії. В Україні і досі точаться дебати, чи потрібна країні євроінтеграція, тому приклад держав, які ще вчора, так би мовити, були частиною однієї імперії, а сьогодні динамічно розвиваються у складі ЄС, може бути показовим.

Сара Берд-Шарп: Можна взяти для прикладу Естонію, і витрати на освіту тут трохи вищі, аніж в Україні, так само як і на охорону здоров"я - не набагато, але вищі. Але насправді приклад цих країн важливий тим, що, згідно з вимогами і стандартами ЄС, у цих державах докладають багато зусиль для вирішення проблеми соціальної нерівності, соціального розмежування. Там працюють над подоланням глибоких розбіжностей, над викоріненням злиднів. Звичайно, загальний показник, наприклад, письменності є важливим, але не менш важливим є визначення груп і прошарків, де рівень неписьменності найвищий, і цільова допомога цим групам. Це допомагає створити соціально справедливе суспільство.