Учені з'ясували походження мамонтів
07/26/2006 - 10:01
Учені з'ясували походження мамонтів
Світ
наукаhttps://ar25.org/node/9921
Image
Дослідники піддали аналізу генетичний матеріал, виділений з ноги мамонта, що жив приблизно 33 тисячі років тому. Замерзлий труп тварини був знайдений в басейні річки Анюй на північному сході Сибіру.
Дослідження мітохондріальної ДНК підтвердили, що спільний предок мамонтів і слонів жив в Африці. Як показала група Рогаєва, близько шести мільйонів років тому самостійним видом стали африканські слони. Через два мільйони років відокремилися і мамонти.
Точно датувати періоди видоутворення і встановити, в яких "споріднених" зв'язках знаходяться між собою три відомих нам види слонів, дозволив надзвичайно хороший стан викопної тварини. З останків вдалося виділити фрагменти ДНК завдовжки в 1700 пар мітохондріальних нуклеотидів, що і дозволило встановити істину.
Недостатньо задовільний стан попередніх зразків, що піддавалися дослідженню, не давав раніше можливості застосувати відпрацьовану методику аналізу мітохондріальної ДНК для даних цілей. Швидкість накопичення випадкових змін в ДНК мітохондрій, що передається по материнській лінії, постійна. Тому, оцінюючи ступінь "розбіжності" між мітохондріальною ДНК декількох видів тварин, можна встановити, наскільки давно у них була загальна праматір.
Дослідження мітохондріальної ДНК підтвердили, що спільний предок мамонтів і слонів жив в Африці. Як показала група Рогаєва, близько шести мільйонів років тому самостійним видом стали африканські слони. Через два мільйони років відокремилися і мамонти.
Точно датувати періоди видоутворення і встановити, в яких "споріднених" зв'язках знаходяться між собою три відомих нам види слонів, дозволив надзвичайно хороший стан викопної тварини. З останків вдалося виділити фрагменти ДНК завдовжки в 1700 пар мітохондріальних нуклеотидів, що і дозволило встановити істину.
Недостатньо задовільний стан попередніх зразків, що піддавалися дослідженню, не давав раніше можливості застосувати відпрацьовану методику аналізу мітохондріальної ДНК для даних цілей. Швидкість накопичення випадкових змін в ДНК мітохондрій, що передається по материнській лінії, постійна. Тому, оцінюючи ступінь "розбіжності" між мітохондріальною ДНК декількох видів тварин, можна встановити, наскільки давно у них була загальна праматір.
Останні записи