Якщо через якусь нез’ясовну причину ви вважаєте себе «помаранчевим» і навіть «свідомим», то рано чи пізно ви неминуче зайдете на який-небудь російський інтернет-форум і жахнетеся тому, що там пишуть про Україну. Як порядний «помаранчевий», ви, зрозуміло, захочете вступити в суперечку, щоб спростувати, заперечити й розкрити очі.

Якщо ви патріот — краще одразу відмовтеся від цих намірів. У вас усе одно нічого не вийде, проте ви зайвий раз нагадаєте росіянам про існування такої країни як Україна, про що їм краще забути взагалі.

Але якщо ви молоді й гарячі, свято вірите у свій дар переконання й прагнете просвітити заблудлих росіян, прочитайте для початку ці поради. Вони не навчать вас перемагати, але допоможуть отримати хоч би мінімальне задоволення від спілкування з політично стурбованими українофобами.

Російські політичні форуми бувають різні — від «Щоденного журналу», де окопалися недобиті ліберали, до абсолютно навіженого «Росбалта». Але оскільки ставлення до України як держави на них приблизно однакове, то й наші поради є універсальними.


ОСНОВНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ВЕДЕННЯ СУПЕРЕЧОК ПРО УКРАЇНУ

1. Не лізьте в суперечку, не вивчивши «матчастину». Від того, що ви оганьбитеся, Україні легше не стане.

2. Не проявляйте явну агресію. У цій справі ви все одно виявитеся слабкішим за росіян.

3. Пам’ятайте: росіяни люблять українців. Просто вони не люблять Україну.

4. Пам’ятайте: закореніліші противники України як держави — українці, які переїхали в Росію. Цей чудовий феномен ще належить вивчити фахівцям.

5. Майте на увазі: 99% росіян мають таке саме уявлення про реальні події в Україні, як і ви про те, що відбувається в Молдові. Навіть ті, хто «постійно їздить до родичів/зі справ фірми» (насправді — проїжджав потягом у 1997 році. Вночі. Казахстаном. І не сам, а товариш по службі знайомого).

6. Не посилайтеся без крайньої потреби на українські джерела, навіть російськомовні. Їм усе одно не повірять. Бо — див. наступний пункт.

7. Росіяни впевнені в наявності в Україні могутньої пропагандистської машини. У це важко повірити, але це так. Не оскаржуйте цей «факт» — в очах росіян він викликає повагу.

8. Не заперечуйте досягнень Росії, які росіяни вважають реальними (зростання експорту зброї, тріумф групи «Серебро», розвиток нанотехнологій). Це тупиковий шлях — співрозмовники вважатимуть, що спілкуються з ідіотом.

9. Апелюйте до «священної пам’яті предків», «справ батьків», «споконвічних традицій». Це вони люблять.

10. Запам’ятайте адреси статистичних відомств — www.gks.ru і www.ukrstat.gov.ua. Там ви знайдете підтвердження будь-яким своїм ідеям, особливо абсурдним.

11. Якщо ви не можете зв’язно пояснити, навіщо зносяться і ставляться пам’ятники, чому Голодомор визнається геноцидом, а Мазепа — героєм тощо, відповідайте простодушно: «Це потрібне для зміцнення Держави!». Вони вас зрозуміють, хоч і засудять.

12. Ніколи не вигукуйте: «А ваш любимий Янукович (сам дурень/ворюга/редиска)!». По-перше, Янукович не їхній, а наш. По-друге, в Росії Віктор Федорич має славу ганчірки, флюгера, брехла. Як і всі інші хохли.

13. Будь ласка, запам’ятайте: трипільці не були предками українців. Ніколи.

14. У головах багатьох росіян мирно уживаються абсолютно протилежні тези. Наприклад: «Сталін зруйнував Велику Росію» — «Сталін зробив Росію великою», «Більшість країн ненавидить Росію» — «Більшість країн любить Росію» тощо. Ви можете отримати задоволення, ловлячи росіян на протиріччях, хоч вони цього не помітять.

15. Якщо у відповідь на свої наїзди ви отримали: «Уже краще так, ніж як у вас у Хохляндії!», — вважайте, що досягли невеликого успіху — співрозмовник визнав, що і в Росії є щось не цілком ідеальне. І від цього співрозмовнику стало трохи тяжче.

16. Максимум, чого ви зможете досягнути у форумній суперечці — сповзання співрозмовника на іншу тему або — о диво! — його тимчасового зникнення. Саме це ви можете вважати своєю перемогою й розповідати про неї друзям, рідним і нащадкам.


СТАНДАРТНІ ВІДПОВІДІ НА ТИПОВІ НАЇЗДИ

Примітка: всі доводи, приведені нижче, загалом відповідають дійсності. Приводячи їх, ви не братимете на душу гріх безсоромної брехні.

Почнемо з простих наїздів:

— Ющенко хворий проказою.

Ви не повірите, але безліч форумних росіян у цьому впевнені. У відповідь найкраще вигукнути: «Як?! Адже проказа — заразна хвороба! Ющенко б інфікував пів-Києва. І навіть — боже мій! — Януковича! І Черномирдіна!!! І навіть (тихо-тихо) самого Путіна на саммітах СНД...

— Україна керується Вашингтоном.

У цьому впевнені 99,98% росіян, навіть тамтешні ліберали. Не сперечайтеся. Не заперечуйте. Вважатимуть тупим брехуном. Відповідайте просто: «Українці настільки бардачні, що ними навіть не можна толком управляти. Все перекрутять, все переплутають». Тому вплив Держдепа плавно стікає в священні води Дніпра.

Тут потрібно пам’ятати — насправді Росія ніколи не управляла Україною, швидше — навпаки. Тільки не нагадуйте про це росіянам дуже часто.

— «Помаранчеві» в 2005—2006 роках розвалили економіку.

Пам’ятайте, що до моменту закінчення роботи «помаранчевого» уряду Єханурова ріст ВВП «місяць-до-місяця» майже досягав 10% (травень 2006 р. до травня 2005 р. — 108,5%, червень 2006 до червня 2005 р. — 109,3%).

— Тимошенко в 2005 році розвалила економіку.

Відповідайте скромно, але зі смаком: «Зростання ВВП прямо залежить від кількості капітальних вкладень в економіку. Основні «вкладники» — місцеві олігархи, жадібні й масонські. Такі як — тьху-тьху — Ходорковський і Березовський. Тимошенко їх прищучила (зовсім як Путін!!!), і вони підібгали хвости (тобто капвкладення). Єдина помилка злодійки — вона не змогла розправитися з мироїдами так само жорстко, як Великий Путін».

Вас повинні зрозуміти.

— Економіка України розвалена.

У цьому впевнені близько 95% росіян. Відповідь: зростання ВВП України в 2007 році — близько 7,2%, Росії — 7,6%. Невже ваш шановний співрозмовник бере на себе гріх припустити, що економіку Росії від розвалу відділяють 0,4%?!

Не зашкодить згадати й динаміку цін на нафту, яка абсолютно по-різному впливає на Україну й Росію. Можна, зрештою, нагадати, що зростання промислового виробництва України стабільно перевищує російське. Хоч вам, звичайно, не повірять.

— Без Росії Україні не вижити.

Навіть не сперечайтесь. Не подіє. Просто відповідайте: ага — буде ой, як туговато.

У будь-якому випадку, нам такого щастя — жити зовсім без Росії — на своєму віку не дочекатися.

— Стародавність української нації та української мови — міф!

Якщо ви не філолог і не історик — не вплутуйтеся, зав’язнете. Якщо філолог або історик — не вплутуйтеся, не зрозуміють. Найкраще відповісти бадьоро й оптимістично: «Так, ми молода нація — і в нас все попереду!»

— Бандерівці стріляли в спину нашим!

Сперечатися безглуздо. Дивний феномен «бандерівці-в-російській-масовій-свідомості» ще чекає на своїх дослідників, а самих дослідників — маса «открытий чудных»! А поки ці відкриття ще не відбулися, відповідайте, наприклад, так: так, стріляли. Але то були війська НКВС, які в складі заградзагонів самі стріляли в «наших». Тобто вони були поганими парубками.

— Бандерівці вбивали місцеве населення.

М’яко довідайтеся: «А міг би проіснувати партизанський (по суті) рух понад 10 років без підтримки місцевого населення?» Самі відповідь не давайте — нехай порозкинуть мізками. У крайньому випадку, натякніть: «А ось у Чечні, допустимо, якщо б не було підтримки місцевих, невже священна Російська армія не розправилася б із бандитами за пару тижнів?!»

На вигук про допомогу світової закуліси наївно запитуйте: «А як Вашингтон допомагав бандерівцям?» І так далі.

— Бандерівці вбивали присланих вчителів і лікарів.

Сперечатися безглуздо. Краще смиренно запитати: «Якщо Росія знала, що в Бандерії вбивають присланих нею «місіонерів», чи не означає це, що вона відверто посилала своїх кращих синів і дочок на вірну смерть?»

Ця думка така блюзнірська, що негайно настане сповзання на тему жорстоких комуністів і сумнівного грузина Сталіна. На що відповідайте просто й суворо: «Ну ось, бандерівці й не любили жорстоких комуністів і сумнівного грузина Сталіна».

— Бандерівці були жорстокими нелюдами! Це зафіксували навіть поляки! Є фотографії!

Як фотографію вам, швидше за все, приведуть ту саму, знамениту. Між іншим, вже встановлено, що вона зроблена в 20-х роках у Польщі, і на ній зображені жертви божевільної матері-циганки.

Щодо польських істориків можна відповідати нехитро: «Ви що, вірите цим пшекам?! Це ж недослов’яни, католики, вороги Росії!» Пам’ятайте: звичайний російський політфорумчанин абсолютно не вірить цим недослов’янам, католикам, ворогам Росії.

— «Западенщина» мріє приєднатися до Польщі.

У це вірить 90% росіян. Натякніть їм на складні, м’яко кажучи, історичні відносини між західноукраїнцями й поляками. Зрештою, скажіть, що «западенці» не люблять поляків ще більше, ніж росіян. Це повинно заспокоїти співрозмовників. Трохи.

— Росіяни живуть багатше за українців!

Подібні наїзди можна сміливо ігнорувати. Насправді в очах росіян добробут людей — ніщо в порівнянні із Зовнішньополітичною вагою Держави.

— Путін підняв економіку Росії з попелу і зробив її Великою!

Відповідь: «Через якусь незрозумілу причину основні макроекономічні показники країн СНД в останні роки змінюються підозріло однаково. Причому, незалежно від особистості Верховного вождя, характеру державної влади й політичної обстановки. І (що зовсім уже обурливо), в деяких зачуханих країнах СНД зростання того ж ВВП вище, ніж у путінській Росії! А саме, в Азербайджані, Казахстані, Узбекистані й навіть (цур нас!) у Грузії! У всіх інших державах його можна порівнювати з російським у межах двох відсотків! (за даними на січень—жовтень 2007 року).»

— (тихо-тихо) Так, можливо, не в Путіні справа?...

Вам можуть відповісти, що економіка всіх цих недо-держав зростає разом із російською, оскільки «присосалась». Запитайте, знову-таки, тихо-тихо: «Як, і грузинська також?! Куди ж дивиться Влада! Чому досі повністю не відчепили від сяючого локомотива російської економіки цей гнилий дерев’яний вагончик?» І чекайте на відповідь. Вона повинна порадувати вас своєю суперечністю.

Якщо ви будете довго й наполегливо використовувати ці стандартні відповіді, то росіяни остаточно увірують у потужність нашої Мозкопромивної машини й почнуть поважати Україну трохи більше.

А хіба не цього ви домагаєтеся?

Леонід НІКУЛІН, www.obkom.net.ua


"День", №3, п'ятниця, 11 січня 2008


--------------------------------------

В тему:

Україна займає шосте місце в списку ворогів Росії

В Москві так бояться “української революційної зарази”, що бачать пряму загрозу собі у всьому українському.

У Росії донині бояться говорити про голодомор 30-их років

“Полювання на відьом”

В Росії планомірно вбивають українців

Проект РФ. Владислав Сурков-Дудаєв