Його оспівав Маяковський — ”Ваше слово, товарищ Маузер!”. І з нього ж таки застрелився. Самого Леніна московські бандити пограбували під дулом маузера. Його любили Черчилль і Махно, з нього застрелено Котовського. Іменний маузер мав полковник Брежнєв.

Той, чиїм ім’ям названо пістолет, — Пауль Пітер Маузер — народився 27 червня 1838 року в німецькому місті Оберндорфі-на-Неккері. Син зброяра, він із 12 років сам працював зброярем. Закінчив лише початкову школу. В армії служив артилеристом. Удосконалював чужу зброю. Потім почав конструювати власну. 1871 року на озброєння було прийнято однозарядну гвинтівку Маузера. А 1874 року він створив фірму ”Брати Маузер і Ко”. Із братом вони все життя працювали разом — Пауль конструктором, Вільгельм менеджером.

Пістолет розробляли брати Федерле, компаньйони братів Маузерів. А ім’я він отримав від глави фірми (рейхспатент N90430 від 11 вересня 1895 року). Пістолет звався ”Маузер К-96”. Він провалився на двох престижних конкурсах. Зате його охоче купували мандрівники, авантюристи, бандити та повстанці. Першу славу здобув під час англо-бурської війни 1899–1902 років. Повстанці-бури купували маузер — і пістолет, і гвинтівку, — бо не мали змоги придбати армійську зброю. У них був девіз ”З Богом і маузером!”. А англійські офіцери купували його за власний кошт, щоб урівнятися з противниками-бурами. Урівнювати було що: маузер бив на тисячу метрів, із 50 м прострілював наскрізь коня. Із ним ходили навіть на бегемота.

Були різні модифікації маузера, змінювалася довжина ствола й місткість магазина — 6, 10, 20 і 40 патронів 7,63 мм. Класичним вважається маузер 1912 року. Також 1898 року Маузер створив карабін свого імені, так само популярний. У світі його було випущено 14 млн. У німецькій армії (включно з вермахтом) цей карабін служив до 1945 року. А в інших країнах і довше — як-от у недавній війні в колишній Югославії. Старі маузери й досі воюють у Афганістані й Чечні.

Пауль Пітер Маузер за заслуги перед Батьківщиною отримав німецьке дворянство. 28 травня 1914 року він помер у тому ж місті, де й народився. А його зброя продовжувала жити своїм життям. У 1920-х пістолет маузер був поширений від України до Середньої Азії. Англійці щедро постачали цю ”неармійську” зброю білим арміям. Уже як трофей маузери діставалися махновцям, зеленим, червоним, басмачам. Ним бавиться Чорний Абдула у фільмі ”Біле сонце пустелі”.

Після поразки в Першій світовій війні, за умовами Версальського миру, Німеччину суворо обмежили у виробництві зброї. Тому випускали так звані поліцейські маузери — довжина ствола 99 мм. Їх німці продавали в СРСР. Вони ще звалися ”маузер-боло” — тобто більшовицькі.

Коли Гітлер прийшов до влади, виробництво маузерів відновили. Вони вже могли стріляти чергами. І у вермахті, й у Червоній Армії маузер використовували для спецоперацій — диверсанти, десантники, кавалеристи. Пістолет — сильний, як гвинтівка, але його можна носити просто в кобурі.

---

Споріднені теми:

Арійська Стрілецька Асоціація (АРСА)

Зброя та самооборона