Навіщо депутатам 744 млн. грн.?

Ці 97 мільйонів гривень додадуться до тих 743 млн. 847 тисяч гривень, які ВР уже має у своєму розпорядженні відповідно до цьогорічного бюджету. Ось як саме розподілено за статтями ці кошти –

Апарат Верховної Ради України – 743,847 млн. грн., з них:

здійснення законотворчої діяльності Верховної Ради України – 413 млн.;

організаційне, інформаційно-аналітичне та матеріально-технічне забезпечення діяльності Верховної Ради України – 157 млн.;

організація та здійснення офіційних прийомів Верховною Радою України – 1,7 млн.;

візити народних депутатів України за кордон –5,3 млн.;

обслуговування діяльності Верховної Ради України – 77,8 млн.;

створення автоматизованої інформаційно-аналітичної системи органів законодавчої влади – 35 тис.;

фінансова підтримка санаторно-курортного комплексу Управління справами Верховної Ради України – 68 млн.;

висвітлення діяльності народних депутатів України через засоби телебачення і радіомовлення – 6,2 млн. і

фінансова підтримка видання газети "Голос України" та журналу "Віче" – 13,8 млн. грн.

Тепер з 1 липня (звісно, якщо Президент підпише цей шедевр законотворчості) фінансування ВР зростає ще на 97 млн. грн., з яких депутати спрямували на забезпечення законодавчої діяльності (читай – собі на зарплату) 58 млн. А ще пару місяців тому нам розповідали, як чиновники мужньо чинять розправу над своїми зарплатами, рубаючи їх навпіл, як Тарас Бульба ляхів. На жаль, парламентарі нагадують не стільки гоголівського героя, скільки Попандопула з «Весілля в Малинівці», коли той ділив експропрійоване майно. Користуючись попандопулівським алгоритмом і лексикою ухваленого законопроекту, розподіл «пивних» мільйонів виглядає таким чином: «Це – вам на лікування діабету, а це нам на зарубіжні поїздки. Це нам на Дюльбер (депутатська здравниця у Криму), а це нам на зарплату. А це знову вам на ремонт труб у Львові. А це нам на авіаквитки, щоб літати до виборців на звіти, а це знову вам на ремонт музею Шевченка в Каневі. А це трохи нам на висвітлення нашої діяльності в ЗМІ».

Нардепам – якщо такі знайдуться – не варто перейматися соціологічними наслідками настільки відвертої експлуатації державної скарбниці на свою користь. Оскільки рівень довіри населення України до інститутів влади перебуває на позначці, яку важко розгледіти навіть у мікроскоп, то якими б не були чергові демонстрації «любові» нардепів до свого електорату, опустити нижче їхній рейтинг фактично неможливо.

Що робити з таким депутатами? Британський досвід

Уболівання українських нардепів за кошторис Верховної Ради симптоматично перетнулося в інформаційному просторі зі скандалом, що розгорівся й досі триває у Великій Британії. Одне з тамтешніх видань, смакуючи й зумисне розтягуючи задоволення, розпочало публікацію витрат членів британського парламенту, які вони перекладали на плечі платників податків. Ішлося, щоправда, не про мільйони, а про десятки тисяч фунтів стерлінгів, однак ляпас від їх оприлюднення настільки гучний, що досі віддає луною в британських медіа. Хтось грішив дрібничками – як-от чистив за рахунок бюджету свої приватні басейни (який це має стосунок до титанічної законодавчої праці?). Найпоширеніша стаття витрат, що сусідить зі зловживанням – це витрати на другий будинок (як правило, ближче до Лондона чи в самій столиці), який депутати з провінції використовують для свого перебування. Витрати на утримання списували майже всі, а ось у багатьох випадках у будинку проживали родичі, а не сам депутат. Британський міністр оборони Боб Айнсворт стягнув зі скарбниці шість тисяч фунтів стерлінгів за перепланування свого другого будинку. “Дейлі Телеграф” наводить деталізований перелік робіт, за які розплатилися рядові британці – електропроводка, встановлення дверей, паркану й воріт, підготовка підлоги до ламінування та ремонт каміну. Лейборист ще вимагав тисячу за плазмовий телевізор і 2 тис 225 фунтів за розкішний диван, однак у внутрішнього аудиту вистачило сміливості не пропустити цей запит.

На сайті Скай Ньюз наведено повний перелік пустощів членів британського уряду та парламенту за кошт платників податків – включно з відшкодуванням ПДВ за продані будинки та заявками на повернення 68 пенсів за бісквіти.

Хвиля обурення накрила всі партії, представлені в британському парламенті, однак бульдозером вона пройшлася по лейбористах, які вже засиділися у владі і зволікають з оголошенням чергових виборів до крайнього терміну – травня 2010 року. Зачепив скандал і їхніх опонентів – консерваторів, котрі подумки вже виграли майбутні вибори. Британці, які давно вже не дивуються прірві, що простяглася між обіцянками політиків та їхніми діями, цього разу таки лементують і вимагають крові. У відставку вже пішло кілька членів кабінету Гордона Брауна, які не встояли перед спокусою профінансувати свої майже персональні витрати за рахунок Казначейства. Партії намагають щосили відмежуватися від заплямованих у скандалі – їм заборонили балотуватися на наступних виборах. А на наступних виборах успіх уже пророкують партіям, що виявилися менш причетними до цього скандалу – зокрема радикалам на кшталт UKIP – United Kingdom Independence Party та Національній партії. Відраза британців до правлячих лейбористів з усією силою проявилася на нещодавніх виборах до Європарламенту, де лейбористи зазнали нищівної поразки.

Приманка для Президента

А ми настільки втомлені від політики, від цих нічних теревенів на телеканалах, від пошуків крайніх, що мляво і байдуже звертаємо увагу на те, що чинять з країною члени закритих акціонерних товариств під назвою «партійні списки».

Однак тримати дулю в кишені й попивати при цьому пиво – це в наших традиціях. Найкраще нагадування за «пивний» скандал в українському парламенті – рядок на етикетці: «Купуючи наше пиво, ви долучаєтеся до фінансування українського парламенту».

А Президент швидше за все, законопроект підпише. Адже в текст мудрі парламентарі навмисне заклали приманку спеціально для гаранта – 22,5 мільйони гривень спрямовуються на реставрацію будинку-музею Тараса Шевченка в Каневі...