“Ніхто про нього нічого не знає,
про себе він нічичирк не скаже.
Як трапиться у Степах бувати,
будеш його історію прознавати”

Безмежний всепоглинаючий степ, пожежа від заходу сонця, зосередженість на людських очах, в яких є все: і відчай, і страх, і хоробрість, і ніжність... Фільм про козака на ймення Ніхто.

Львів нарешті побачив фільм, про який так багато говорилося і чулося -- "Мамай" режисера Олеся Саніна. Ми вже мали досвід того, що довгоочікувані мистецькі твори ставали великими розчаруваннями. На цей раз такого не сталось. Принаймні для більшості, хто прийшов у цей день у Галицький центр кіномистецтва, не зважаючи на те, що показ у цьому залі не давав змоги відчути переваги нових цифрових технологій, використаних у цій стрічці. Ми не могли почути об'ємного звуку, але все одно зрозуміли, що музика Алли Загайкевич -- неперевершена. Вона, при всій своїй геніальності, існує в єдиному ансамблі з усім, що там відбувається. Вона, як дихання.

Так - от у Львові почався національний кінопрокат стрічки і до кінця тижня львів'яни ще матимуть змогу її побачити. Однією з умов номінування на "Оскара" за "кращий іноземний фільм" є показ фільму в усіх містах України. Про Америку не йдеться, бо для цієї номінації це не потрібно. "Мамай" -- перша стрічка в Україні, зроблена в технології Dolby Digital. На Венеційське мистецьке бієнале "Мамая" запросили саме завдяки бездоганному звуку. Зараз цей фільм є офіційним претендентом на "Оскара", серед яких -- ще 68 стрічок. 15 листопада вирішиться доля нашої стрічки, але якщо до вказаного терміну Україна не спроможеться виділити кошти для надіслання копії матеріалу в Лос-Анджелес, то автоматично вилетить із переліку претендентів і зможе попрощатися з мрією про "Оскар". Залишається лише вірити режисеру Олесю Саніну, який пообіцяв, що не зважаючи ні на що, буде тратити свої гроші й гроші своїх друзів, аби просувати картину. Добре, що хоч комусь на цьому залежиться. Кому ж, як не йому. Можливо, вчинками таких ентузіастів ми кудись і просунемось.

Про, що цей фільм? Якщо ви очікуєте виражено сюжетного фільму з яскравими акцентами "хто є хто?", то можете не спішити побачити цю стрічку, аби потім не звинувачувати всіх навколо і не вийти зі залу з повним розчаруванням. Але якщо ви маєте сміливість прийняти інший світ, інший погляд на речі, то спішіть. Цей фільм про найсвітліші людські почуття, про хоробрість і співчуття, ніжність і зраду, відданість і поклик крові. Про степ. Про тих людей, які ще й досі живуть між Сходом і Заходом, бо в їхніх долях все переплелось. Про кобзу. Про кохання. Про море.

Можна сказати, що фільм "Мамай" -- це музей прекрасних картин, на які хочеться дивитись знову і знову, але цього буде замало. Ми вже маємо досвід вияву толерантності у вишукуванні хоч якихось позитивів у великих розчаруваннях: "Ну були там гарні картинки..." Тому тут сказати так -- буде нечесно і недостатньо. Робота оператора стрічки Сергія Михальчука -- просто колосальна! Це не просто гарні картинки, вони настільки чуттєво наповнені, що перехоплює подих. А сам фільм є своєрідним тестом на ставлення до цієї країни між Сходом і Заходом з дивною назвою "У".

P. S. На Національному кінопорталі з'явилася інформація про те, що Міністерство культури все ж таки виділило кошти для надіслання матеріалів у Лос-Анджелес.