Перше питання вже відпало, а в доцільності другого зростають сумніви. Але всякому починанню є кінець. Більшість наївних і засліплених духом зрозуміли дотепер що Зло не здатне творити Добро. Та все ж подібно до невіруючого Фоми їм треба було переконатися в нездатності цього дерева за його плодами, котрих не бракує. Більшість соціологів і політологів вже відслідковують стрімку втрату популярності донецької групи серед російськомовної інтелігенції і середнього класу. Під системним державним утиском української культури, її прибічників стає все більше на Слободі, що була колискою, але невдовзі стане могилою теперішнього режиму.

Очевидно, що на цих виборах Партія Регіонів може заручитись свідомою підтримкою лише серед обмеженого кола людей. Першу категорію "про-пр-истів" складатимуть індивідууми зі спотвореним світосприйняттям - як-то затяті ідолопоклонники "русского православия", російської імперії та режимоподібних кримінальних елементів. Будь-яку додаткову підтримку Партії Регіонів доведеться "видавлювати" серед заручників життєвих обставин на кшталт засуджених, що відбувають покарання, держслужбовців і військовослужбовців. Тобто там, де існують засоби, як то кажуть, взяти виборця за горло. Наступну верству складають ідолопоклонники майна, що вже втратили сон, трясучись за своє "імущєство". А вже з багатьма проведено "профілактику" шантажем чи залякуванням, або ж підкупом чи солодкими обіцянками.

Як життя доводило не раз, багато вчорашніх, здавалося б, суперпатріотів, "героїв" усіх українських революцій новітнього часу вже глибоко прогнулися перед тиском донецьких зухів і переглянули свою політичну (і не тільки) орієнтацію. Зазвичай адмінресурс ще може підгребти дещо серед напівконтрольованих верств і тих, хто продає свій голос в обмін на виплату своєї ж кровно заробленої зарплатні або якогось бонусу. Не варто забувати, що під маскою патріотичної колись „Пори” ховається крива посмішка прихованого ПР-іста Касківа, який усі ці роки ретельно розставляв на місцях свої кадри, а щодо „Сильної України” Тігіпка, то запроектована у колишніх КДБ-іських кабінетах гра у „доброго” та „поганого” слідчого здається вже зрозуміла навіть останньому дебілу.

Читати далі