Були інші. Було і таке, що кожного разу нагадувало про ганебний стан української справи, справи українського національного відродження. Отже, гляньмо на себе в дзеркало, побратими-українці, будь ласка!

Крамничка з продажу всілякого дріб’язку. Знайома жіночка, власник крамниці. Завжди відповідає українською мовою. Заводимо розмову про акцію, пропонуємо долучитися.

- Не візьму наклейки, бо боюся реакції російськомовних. Будуть обходити десятою дорогою, а то й придумають шкоду якусь. Було мені: почепила в крамниці якусь агітацію за БЮТ. Заходять і кажуть: ”Это те, которых бьют”. І дивляться на мене. То я вже після цього не хочу ніяких акцій.

- Подумайте: ми ж в Україні, а не в лісі. Вовків боятися, то і в ліс не ходити. А тут..

- А тут зроблять славу: ”Націоналісти. Бандерівці”. А мені треба щось продати. Не хочу і думати…

Павільончик “Кури гріль”. Із вікна виглядає молодий чолов’яга. Виявляється, українець. Вітаємося українською. Відповідає російською.

- А чому так: ми до Вас –українською, а Ви - російською?

- А в мире много людей, которые разговаривают не на своем родном языке. И ничего! Живут!

- Але ж Ви не зустрінете англійця, який би в Анлії відповідав англійцю, наприклад, французькою. Навіть в Україні Ви не зустрінете, зокрема, грузинів чи татар, які б розмовляли між собою російською.

- Ну, агличане, грузины, татары для нас не указ. Мы украинцы в Украине сами с усами.

- Це Ви так думаєте?

- Поверьте, не только я. До свидания!

І не помилився, як не прикро.

Книгарня. Продавщиця- молода жінка, українка. Відповідає виключно російською. Намагаємося переконати, розказуємо про акцію, показуємо наклейки.

- Нет, не возьму. Я училась в русской школе и мне русский язык- родной!

- Ви помиляєтеся. Рідна мова - це мова роду, дідів, прадідів. А російська- просто звична.

- Нет, я думаю по-русски и не хочу по-украински.

- А хто ж подбає про українську мову, як не українці? Росіяни?

- Пусть об этом беспокоится кто-то другой, другие.

Вчителька української мови слухає розповідь про акцію, про шанування українцями рідної мови.

- А для чого ота акція? Самі ми шануємо українську. А інші? То вже їхня справа….

І розказує подрузі про випадок в маршрутці, коли пасажири всі дивилися на чоловіка, який звернувся до водія українською мовою, як на хвору людину з бацілами націоналізму.Захотілося запитати: ”То чи мало б місце таке, коли б українці дбали гуртом про рідну мову?!”

Читати повністю ТУТ