Крім того, коли учасникам експериментів, який проводили вчені, задавали складні питання, вони починали думати про комп`ютери.

На думку автора нової наукової роботи доктора Бетсі Сперроу з Колумбійського університету, Інтернет став своєрідною трансактивною пам`яттю. Первісна ідея трансактивної пам`яті полягала в тому, що крім власної пам`яті особистості існують своєрідні "зовнішні сховища" в інших людях.

"Є люди, які є експертами в певних речах, і ми дозволяємо їм залишатися такими, робимо їх відповідальними за певну інформацію", - навела приклад доктор Сперроу.

Співавтором Сперроу є Деніел Уегнер з Гарвардського університету. Саме він першим запропонував концепцію трансактивної пам`яті в своїй статті 1985 року "Когнітивна взаємозалежність близьких відносин", виявивши, що при тривалих відносинах в парах люди покладаються на пам`ять один одного.

"Інтернет став формою такої трансактивної пам`яті, і я хотіла перевірити цю гіпотезу", - зазначила Сперроу.

У першій частині дослідження вчені спробували протестувати, чи будуть люди замислюватися про комп`ютери та Інтернет, якщо їм ставити складні запитання.

Дослідники використовували техніку, яку називають модифікований тест Струпа. У звичайному тесті Струпа вимірюється, скільки часу займає у людини прочитати назву кольору, якщо саме слово, що його позначає написано іншим кольором: наприклад слово "зелений", написане синіми літерами.

У модифікованій версії людям пропонувалися питання з варіантами відповідей вірно чи невірно. При цьому, як з`ясувалося, час реагування на теми, в яких фігурувала можливість звернутися до Інтернету, значно збільшувалася, що могло означати, що коли учасники не знали відповіді, вони вже думали про те, що це можна перевірити, використовуючи комп`ютер.

В іншій частині експерименту учасникам пропонували набір якихось фактів. Половині людей пропонували при цьому розкласти отриману інформацію по "папках", а інший говорили, що повернутися до повідомлення після його отримання буде неможливо.

Учасники з другої групи, знаючи, що інформація не буде доступна їм пізніше, запам`ятали значно більше. Тоді як ті, хто розміщував отримані факти по папках, не дуже добре пам`ятали суть повідомлень, проте відмінно запам`ятовували, куди саме вони поміщали дані на конкретну тему.

"Це показує, що речі, які ми знаходимо онлайн, ми намагаємося зберігати онлайн - на зовнішньому носії", - зауважила Сперроу.

За її словами, властивість запам`ятовувати місце, де знаходяться потрібна інформація, а не її саму - знак того, що пам`ять людей не стала гірше: просто зараз ми інакше організовуємо величезну кількість доступної інформації.

"Я не думаю, що "гугл" робить нас дурними, ми просто змінюємо спосіб запам`ятовування речей. Якщо ви можете знайти щось онлайн, навіть коли йдете по вулиці, тоді важливим умінням стає знати, де саме шукати цю інформацію", - підкреслила Сперроу.