Із родиною зустрічаємося в центрі Житомира. Чоловік з дружиною та їхні діти 26-річна Крістіна, 19-річний Олесь, Родаслав, 16 років, приходять у спортивному одязі та кросівках.

— Коли наші старші діти, Макс, йому 27, живе окремо, і Крісті вчилися в школі, я з чоловіком очолювала батьківські комітети, — згадує Світлана. — Як у всіх сім’ях, після школи ми саджали дітей за домашнє завдання. Я сама перевіряла уроки.

Але в якийсь момент ми зрозуміли, що і син, і дочка "переїли" тієї шкільної інформації. Стали приходити з уроків мляві, не хотіли вчитися. Макс школу закінчив, а Крісті півроку недовчилася, покинула.

Олесик тоді ходив у перший клас. Щоранку я одягала його в костюмчик, білу сорочечку. А приходив він весь переколочений, сорочка стирчала з усіх боків. Кожен день у класі мордобої були. Бо енергетика там негативна, нервова.

Валерій задивляється на хлопця і дівчину, які цілуються біля зупинки. Говорить, від них іде гарна енергетика.

— Ми хотіли знайти іншу школу для дітей, — гладить по руці дружину. — Але зрозуміли, що система кругом однакова. Довелося написати заяву, що ми переїжджаємо до іншого міста. Інакше б нам не віддали документів.

Валерій запрошує у кафе поблизу парку. Дорогою вітається з перехожими, які теж йому кивають. Розказує, що в обличчя його знають усі житомиряни. Йде із дружиною під руку.

— Жінка має бути з лівої сторони від чоловіка, бо чакра сексуальна у чоловіків зліва, а в жінок — справа. Ми завжди так ходимо, і навіть екстрасенси казали, що наша сім’я без дірок, між нами пролізти неможливо. Ми поженилися 1981 року. І щоб не було ніякої лажі, поділили обов’язки. Чисту воду принести з криниці, бабло заробити — це моя тєма була. Я все забезпечував, а вона за дітей відповідала.

Олесь і Родаслав працюють у рекламному агентстві "Сенс". Вони малюють рекламу, роздають листівки.

— Я провчився у першому класі одну чверть, — говорить Родаслав. — І мені не сподобалося, ощущенія хренові були. Діти на перерві кричать, агресивні, ручками кидаються, книжками. Там нема бажання вчитися. Коли папа запитав, чи я хочу в школу, я сказав, що ні. Він дозволив мені не йти. Я зрадів. Класно було, коли всі на уроки йдуть, а я в дворі гуляю. Папа заставляв займатися не менше 3 годин на день. Мусили робити сім справ на день — не тільки уроки, а й на кухні мамі помогти, прибирати.

Олесь не перебиває меншого брата. Він худий, має великі блакитні очі. Коли Світлана завагітніла ним, її з першого місяця почало нудити від запаху і вигляду м’яса. Олесь ніколи не їв м’ясного. Вся родина через це перейшла на вегетаріанство.

— У школі мене читати-писати навчили. Спасіба за це, але далі я сам учитимуся. Філософські книги читаю. Наприклад, Пауло Коельйо. З української літератури читав Олеся Бердника, бо це мій хресний. Він фантастику пише.

Кучерява Крістіна крутить кепку, одягає її то козирком наперед, то назад:

— Коли я вчилася, у мене на фізкультурі проблеми були. Заставляли бігати проти годинникової стрілки. Я по собі помітила, коли бігаєш за сонцем, то енергія приходить. А коли проти — витрачається. Виходить, ти викручуєш із себе всі сили. Але фізрук мене розумів, дозволяв бігати всім назустріч. Усі втомлювалися, а я була повна сил. Мама навчила мене чай і суп за годинниковою стрілкою розмішувати.

---

В тему:

Чверть роботодавців не цікавляться освітою працівників

Чим більше у нас професорів та дисертацій, тим менше у нас науки - Дацюк

Уроки літератури збуджують негативні емоції і нагнітають депресію

Вінець демократії – посередність

Інформаційне перенавантаження

Вітчизняні освітні технології в контексті Болонського процесу

Яка система виховання-освіти нам потрібна: погляд інакодумця

Виховання: проблема наступних поколінь

Інформаційна війна в сучасній літературі