У польському місті Мишлєніцах 19 жовтня 2011 р. помер на 91-у році життя відомий публіцист, науковець, політолог та визначний дослідник історії Центральної й Східної Європи та професор Вільного Університету Берліна та Українського Вільного Університету Мюнхені (Німеччина), а також входив проф. Богдан Осадчук до складу керівництва Колегіуму Східної Європи iм. Jana Nowaka-Jeziorańskiego. В останні роки проф. Б. Осадчук дуже хворів, але не зважаючи на недугу любив жартувати до останніх днів свого життя.

Богдан Осадчук народився 1 серпня 1920 року у Коломиї в українс.кій учительській сім’ї. За репресивною національною політикою Польщі його батьків було скеровано на роботу в глибину Польщі, де в основному промайнули юні роки - Богдана. Жив він під Сандомиром, у селах Бощинек і Пшибениці, де його батько працював вчителем. нагляд. На початку Другої світової війни, родина Богдана Осадчука проживала в Казімєжу Вєлькім i Буску-Здруй. Атестат Богдан закінчив 1941 р.в німецькій середній школі у Кракові. У тому періоді Б. Осадчук в Кракові познайомився з провідними тодішніми українськими діячами і коротко працював в редакції „Краківські Вісті”.

З Кракова переїхав до Берліна і там на університеті вивчав міжнародне право, історію країн Східної Європи та Балкан. Дипломну роботу на тему пресси в Карпатській Україні захистив в 1944 році. Дальше продовжував навчання в Українському Вільному Університеті в (Мюнхені), де захистив кандидатську дисертацію пов’язану з дослідженням совєтської політики в період від Леніна до Хрущова. З 1966 р. працював у цьому університеті професором новітньої історії Східної Європи. Захистив докторську дисертацію щодо планів Юзефа Пілсудського провести превенційну війну проти Адольфа Гітлера. В польській вікіпедії написано, що Осадчук був доцентом, професором, а врешті – деканом і проректором цього університету.

В еміграції Осадчук знаний як український громадський діяч, публіцист й журналіст (зокрема працював, в німецьких виданнях «Українські вісті», «Die Neue Zeitung» (1950-55), «Der Tadesspiegel», «Műnchener Merkur», «Stuttgarter Nachrichten», «Kölner Stadtanzeiger» і швейцарських «Die Neue Zurcher Zeitung» і «Baseler Nationalzeitung»). В червні 1950 Осадчук брав участь в берлінському антикомуністичному Конгресі Вільна Культура, де познайомився з Єжи Гедройцем та Юзефом Чапскім, з якими плодовито почав співпрацювати. З Єжи Прондзинським, протягом червня 1952 по січень 1953, видавав німецькомовний інформаційний бюлетень "Stimmen zu Osteuropäischen Fragen" ("Слово на тему питання Східної Європи ") за підтримки Літературного Інституту "Kultura" в Парижі. В окремих своїх статтях користувався псевдонімом "Берлінець".

Осадчук добре був обізнаний з російським непімперіалізмом в антиукраїнській політиці. Він гостро засуджував і критикував зокрема злочинний режим СССР і на цю тему написав книги «Die Entwicklung der Kommunistischen Parteien Ostmitteleuropas» — «Розвиток комуністичних партій Центральної та Східної Європи» (1962), «Der Sowjetkommunismus-Dokumente» — «Радянський комунізм. Документи» (1964). Понадто стисло співпрацював з В. Кубійовичем при виданні Енциклопедії Українознавства. Основні творчі роботи Б. Осадчука були спрямовані на польсько-українське по’єднання. Він був ініціатором створення Європейського Колегіуму Польських та Українських Університетів (EKPiUU) у м. Любліні, (Польща).

Читати повністю ТУТ