Чи стане Іван Дем’янюк святим? Вочевидь, це запитання видається риторичним. Адже будь-який страждальник, той, що невинно потерпає від несправедливих переслідувань, за принципами християнської моралі може претендувати на святість. У випадку з нині вже покійним Іваном Дем’янюком, можна ще додати, що він, народжений цілком пересічною людиною, одним із десятків мільйонів наших співвітчизників, витримав на собі від дитинства до глибокої старості усе зло, яке тільки могло звалитися на кілька поколінь українців ХХ-го та початку ХХІ-го століття.

Іван Дем’янюк був морений голодом у сталінському СРСР. У тому ж СРСР проти волі Дем’янюка його було рекрутовано до Червоної Армії та відправлено у пекло радянсько-німецької війни. Дем’янюк, як мільйони інших, потрапив у полон та витримував на собі знущання німецького гітлерівського режиму. Тим часом його, як і мільйони інших, Сталін оголосив зрадником лише тому, що він не загинув у котрійсь із нікчемних атак за безглуздим наказом радянських військовоначальників. Випадково живий – значить винний...

А далі, коли війна закінчилася, і Дем’янюк, котрий дивом вижив, опинився поза межами тоталітарного радянського режиму – на Заході, розпочався для нього важкий тернистий шлях новими пекельними колами. За сфабрикованим за участі Кремля звинуваченням його судили в Ізраїлі. Та навіть ізраїльський суд, представники єврейської нації, що опинилася на межі виживання в результаті дій німецьких нацистів, врешті-решт визнали, що Іван Дем’янюк – невинний. Зате нащадки есесівців не постидалися повторити цей фарс. І дедалі більше людей не тільки в Україні, але й далеко поза її межами переконувалося, що Івана Дем’янюка судили й переслідували не як воєнного злочинця (обвинувачення і докази просто не витримують жодної критики), а як українця, представника нації, на яку в силу слабкості нашої держави, теперішні і колишні імперські сили вирішили спихнути свої ж колишні гріхи.

На 40-й день поминання Івана Дем’янюка Львівська крайова організація Української республіканської партії скерувала листа Святішому Патріарху Київському і всієї Русі-України Філарету з проханням канонізувати Івана Дем’янюка. Як зазначається у зверненні: “Раб Божий Іван Дем’янюк, вірний Православної Церкви, своїми багатолітніми стражданнями і мученицькою смертю, що їх він зазнав через підступ і змову ворогів, та, слідуючи заповідям Ісуса Христа, сприйняв без злоби і непротивлення, - тим самим здійснивши подвиг особливого характеру, за канонами Церкви заслуговує возведення до лику святих яко Страстотерпець”.

До життєвих випробувань і мук українця Івана Дем’янюка республіканці зараховують: Голодомор в дитячі роки, насильний призов до окупаційної Червоної армії, жахіття на фронтах війни, поранення, полон, трирічне перебування в’язнем нацистських концтаборів, тричі позбавлення громадянства, подвійну екстрадицію, семирічне катування в ізраїльській та німецькій тюрмах, 1800 днів ув’язнення в камері смертників, несправедливе і незаконне обвинувачення у нацистських злочинах, 36-річне цькування і оббріхування у міжнародних ЗМІ.

Ростислав Новоженець, заступник голови Української Республіканської партії