Слово «хрестиянство» походить від імені його засновника – Ісуса Хреста. Проте саме це ім’я походить від гелленського терміну «хрестос». Ним традиційно позначали реалізовану людину, що досягнула боголюдського рівня еволюції, є носієм вищих знань і божественної свідомості.

Цей найвищий рівень людського розвитку в Євангелії також позначається терміном «Син Божий»: «Озвався Симон Петро й каже до Нього: Ти хрестос – Син Бога живого. І Він наказав їм гостро, щоб вони нікому не казали, що Він хрестос» (87). Тому-то у своєму глибинному значенні «хрестиянство» – це світоглядно-практична система, спрямована на досягнення стану боголюдини – хреста, сина Божого.

Розвиватися в цьому напрямі – це головна настанова Ісуса своїм учням: «Ви ж не давайте себе звати: учитель; один бо ваш учитель, а ви усі брати. Та й батька собі теж не іменуйте на землі: один бо у вас Батько – той, що на небесах. Ані наставниками не давайте себе називати, один бо ваш наставник – хрестос» (130). У цьому епізоді «учитель» – це Ісус (учні називали Його своїм учителем, пізніше – господом, тобто керівником, повновладним господарем). «Батько» – це Творець Всесвіту, якого ще називають Сварог, Брахма, а «хрестос» – це боголюдський стан як мета людського розвитку, універсальний орієнтир, абсолютний наставник для всіх часів і народів.

Термін «арійське хрестиянство» – це вимушена тавтологія, тимчасово застосовувана для того, щоб чітко відмежувати її від своєї протилежності – іудохристиянства. Річ у тім, що хрестиянство – це рух до боголюдської реалізації, тому вже за визначенням воно є пасіонарним, ярим, арійським. Хрестияни (саме так первинно писалося це слово) – це були послідовники Ісуса Хреста перших століть нової ери, які й забезпечили пасіонарний спалах і стрімке розгортання арійства по всьому світу.

Саме хрестиян називали «святим народом», бо вони несли з собою святість, світло, здоров’я, красу, ясність, оптимізм, ентузіазм творців нового світу. Іудохристиянство з’явилося пізніше як антисистема, що рухалася за хрестиянством і паразитувала на ньому. Тож якщо говорити прямо, то хрестиянство – це синонім слову арійство, а хрестияни – це істинні арії.

Корені хрестиянства знаходяться в Золотій добі арійської раси. Хрестиянство було реставрацією Золотої доби епохи Трипілля і діючим прототипом для творення Золотої доби нового циклу.

Продовження: Арійські обряди та настанови
 

В тему:

Модель «Галілея»: програма-інсталятор Золотої доби

Добра Новина Ісуса Хреста, Сина Божого (автентична Євангелія)

Хрестос і хрістос

Здоров’я людини і простори буття

Галілея і хрестиянство: українські корені

Оптимізм Золотої доби і чесноти доби Заліза (аудіо)

Рене Генон. Криза сучасного світу

Трипільська релігія

Внутрішній монолог і Живе Слово

Лелеки в небі