Людина починається з душі. Її красу формує світле слово... Л. Коваленко.

В українській мові вони набули широкого вжитку. Приклад: “Поснулим душам велено хропти: кого улещено дарами, кого утоплено в крові”. Л. Костенко.

Запам’ятаймо: форми на -но, -то не вживаємо тоді, коли логічно відсутній діяч.

Діти збирали ромашки, якими встелено луг. – !Діти збирали ромашки, які встелили луг. У таких випадках керуємося тим, що луг ніхто не застеляв ромашками.

Грубим порушенням є введення у таке речення діяча у формі іменника або займенника в орудному відмінку. Приклади: Іспит складено студентом. – !Студент склав іспит.

Нами проаналізовано творчість І. Франка. – !Ми проаналізували творчість І. Франка.

Дієслівні форми на -но, -то незмінні, не мають закінчення, тому речення з ними безпідметові, тобто без діяча.

Такі двокомпонентні пасивні конструкції: Відповідальність покладається на вчителя, Питання розглядаються на зборах замінюємо дієслівними формами на -но, -то:!Відповідальність покладено на вчителя, !Питання розглянуто на зборах.

Не властиві українській мові й три- та двокомпонентні конструкції, до складу яких уходить предикативний пасивний дієприкметник доконаного виду. Приклад: Учнівські твори написані на уроці. Ці фрази вимовлені тихо. Картина була підписана автором. Картина була підписана.

Звернімо увагу: у всіх цих реченнях функцію присудка виконують пасивні дієприкметники (написані, вимовлені, підписана), тому вони звучать не по-українськи. Пасивні дієприкметники в українській мові вживаємо лише у ролі означення.

Правильно так: Твори, які написали учні на уроці. Ці фрази вимовлено тихо. Картина, яку підписав автор. Картину підписано.

Зазвичай форму на -но, -то вживають без допоміжного дієслова було, бо воно є зайвим і порушує стрункість тексту: Завдання було виконано – !завдання виконано. Твір було прочитано – !твір прочитано.

Отож, щоб надати текстові природного українського звучання, замінюємо пасивні конструкції активними дієслівними формами на -но, -то.