Глибина кругозору

У кожної людини своя глибина бачення майбутнього: хтось живе одним днем, а хтось вибудовує життя на десятиліття. Чим далі людина бачить, тим ефективніші її дії. Дитину запитують: «Що ти вибереш – цукерку зараз чи дві цукерки через півгодини?» Це тест на глибину.

Далекоглядна людина бачить віддалену мету, і це заохочує її щомиті систематично рухатися в потрібному напрямку, не збиваючись на манівці. Так вона використовує наявний потенціал часу й отримує додаткову перевагу.

Отже, ключовим чинником цілеспрямованості є здатність бачити далекі цілі. Цій якості можна навчатися. Коли дитина протягом року кидає дрібні монети в скарбничку, а потім її розбиває і отримує «шалені гроші» – це розвиток стратегічного мислення. Коли людина протягом багатьох років займається цікавою справою, а потім дивує всіх «раптовим успіхом» – це добрі плоди.     

Побачити та розпізнати

Глибина мислення корисна не тільки для формування майбутнього, а й для відстеження масштабних і довгострокових спецоперацій або, якщо хочете, афер. Зазвичай вони тримаються на «трьох китах»:

1) супернахабна брехня – хуцпа,

2) масштабність,

3) довготривале розгортання.

Пересічна людина:

1) не може повірити в саму можливість хуцпи (вона навіть не знає такого слова),

2) масштабність брехні виходить за межі її кругозору, тому така брехня здається неіснуючою,

3) довготривале розгортання перевищує уявлення про часову відстань між причиною і наслідком, тому також «зникає».

Наприклад, якщо людина щось погане з’їсть і протягом кількох годин відчує розлад травлення, то вона усвідомить зв’язок між причиною і наслідком. Якщо їй стане погано через тиждень або через місяць, то лише одиниці зможуть це пов’язати з поганою їжею. 

«Чим масштабніша афера і чим вона давніша, тим легше її провернути: людям здається, що афера не може бути такою прадавньою і такою масштабною, бо не могла ж така кількість людей повестися на неї» – цитата  з фільму «Револьвер» (2005).     

Людей, спроможних мислити великими часовими категоріями, масштабно і цілісно, ми називаємо людьми довгої волі. Розширена свідомість дозволяє їм чітко бачити мету й цілеспрямовано рухатися до неї, а також виявляти закладені ворогом часові бомби у вигляді підривних ідей або глибоко укоріненої агентури.

Проте є ще один важливий момент на користь того, чому Україна потребує людей довгої волі. Згідно з визначенням, наш рух розгортається  з мінімальним опором навколишнього середовища. Це досягається не тільки перебуванням його учасників у просторі позитивних подій, а й їхньою здатністю вести «війну за майбутнє».

Мистецтво перемагати

Термін «війна» є умовним, адже ведення «війни за майбутнє» не передбачає жодного протистояння. Це досягається тим, що з самого початку ставиться далека мета, яка виходить за межі розуміння ворога.

Початок поступового наближення до цієї мети, коли крім ідеї ще нічого конкретного нема, не викликає ворожого протистояння. Коли ж ідея починає матеріалізуватися і мета стає близькою, то протидіяти вже запізно. А все тому, що матеріалізація ідеї означає народження творчої Тези, тож протидія їй неминуче виступає в ролі антитези. Від такої протидії лише користь, адже антитеза посилює Тезу і сприяє повнішому її розгортанню.     

Ми не ведемо боротьби у звичному розумінні цього слова. Ми ведемо війну за майбутнє. Єдина боротьба, яка при цьому допускається, це боротьба з власними слабостями. Після перемоги у цій «внутрішній війні», перемога у зовнішній війні досягається порівняно легко, весело і цікаво. Це правильна, богоугодна перемога: «Слава блаженному Богу за те, що потрібне зробив неважким, а важке – непотрібним» (Григорій Сковорода).   

Очевидно, що для успішного ведення війни рух за майбутнє потребує учасників, спроможних перемагати у внутрішній війні з власними пристрастями, невіглаством, лінивством, паразитичними програмами, інформаційним брудом.

Скажемо відверто – ця війна дуже важка. Але якщо діяти згуртовано, ділитися один з одним досвідом власних маленьких перемог, формувати колективний розум і постійно підтримувати одне одного, то перемога неминуча.

Хай Буде!