Українця Богдана Козія звинувачують в тому, що він під час ІІ світової війни воював на боці ІІІ Рейху. Мовляв, хтось внаслідок його дій буцімто постраждав. Зрозуміло, що подібна аргументація не витримує критики, адже під час бойових дій, як це не дивно, періодично когось вбивають.

Справа в іншому. Провиною Богдана Козія є те, що він українець. За це його і хочуть замордувати. Українці, що під час ІІ світової війни воювали проти комуністичного режиму, який у 1932-33 роках безжально знищив до 10 000 000 співвітчизників за національною ознакою, для різношерстного племені українофобів були і будуть фашистами. З хтивих жирних пальців українофобів досі крапає кров ненароджених українських дітей, вагітних жінок, стареньких пенсіонерів та сповнених сил трудящих і селян, що їх виморили голодом, депортували, катували, вириваючи очі та заганяючи металеві скоби під нігті, вбивали пострілами у потилицю та спалювали у печах за вишивану сорочку. Користуючись толерантністю українців, вурдалаки лишилися непокараними. Жага вбити Богдана Козія – подяка українцям за їхню толерантність.

Жоден з організаторів та виконавців Голодомору досі непокараний. Допоки серійні антиукраїнські людожери не будуть притягнуті до кримінальної відповідальності із залученням істориків, психіатрів та релігієзнавців, жодні претензії до наших братів і сестер за їхню участь у ІІ світовій війні не повинні прийматися за визначенням.

Мир і злагода нарешті мусить вбити осикового кілка в нахабну, розбухлу від крові трудового українського, слов’янського, європейського люду тушу інтернаціонального екстремізму. Антиукраїнський буржуазний націоналізм має бути зупинений! Досить вбивати українців за національною ознакою!

На цей момент 81-річний український дідусь Богдан Козій перебуває в одній з лікарень Коста-Ріки. Щойно він з неї вийде, як його буде затримано. Він самотній, допомогти йому немає кому. А на вулиці вже вишукувалася черга спраглих попити українську кров, смак якої ця публіка пам’ятає від 1932 року…