Макїївчанина Якубовича терористи з "Донецької народної республіки" узяли в заручники в центрі Донецька 2 травня. Звинуватили у зв'язку з "Правим сектором" і зняли сюжети для "Лайфньюз". Якубович провів в полоні 4 доби, 6 травня його обміняли на затриманих раніше терористів "Донецької народної республіки". 

Розмовляємо з Якубовичем в центрі Києва, в кафе. Він проходить лікування в лікарні МВС. У нього перелом верхньої щелепи, перелом очної ямки, перелом носа, попереду - щелепно-лицьова операція.

- Розкажіть, як вас захопили?

- 1 травня увечері поїхав до будівлі Макіївської міськради, щоб виручити нашого викраденого активіста Сергія Литвина, - розповідає Якубович, попиваючи мінеральну воду. - Наступного дня дзвінок від Литвина: "Мене відпускають". Я хотів його додому відправити, бо він сказав, що у нього немає грошей. Він стояв, як і домовлялися, біля "Макдональдсу". Я підійшов, як раптом вискочили люди. Прострілили мені стегно з бойового пістолета, і ще 3-4 кулі з травматика випустили. Дав сигнал групі прикриття, щоб відходили без мене. Тому що зі мною було двоє хлопців, вони спостерігали здалека. А нападаючих було 12. Повалили, били по обличчю ногами, прикладами. З простріленою ногою мені важко було чинити опір. Далі не чітко пам'ятаю. Пов'язаного доставили в будівлю Донецької облдержадміністрації, затягнули на 2 поверх. Викликали лікаря, зробили операцію. На нозі була пошкоджена велика судина, втратив кров. На голову наклали шви. Потім почався допит. Поклали переді мною інформацію з інтернету про мене. Вони називали мене "правосєком", душителем волі народу. Я не став відпиратися. Сказав, що я сотник і що є радником міністра МВС і громадським радником Андрія Парубія. Пояснював їм, що сенс Майдану бачу в зміні держави, щоб вона була для людей, а не для однієї "Сім'ї".

- А себе вони вважають ідейними?

- В усякому разі - "Донецький оплот", під контролем якого я знаходився, так. Вони собі придумали назву: "Російська православна армія". Говорили, що я військовий злочинець, і що мене передадуть у ФСБ. На словах були невдоволені тим, що Майдан не довів до кінця те, що почав. Мені навіть говорили: "Коли ви сколупнули Януковича, ми були тому раді". І навіть пропонували: "Давай інтерв'ю розгромне запишемо для російського ТБ і переходь на нашу сторону". Я помітив, що з частиною "ДНР"-івців у нас є схожі моменти - вони думають, що домагаються соціальної справедливості і хочуть корінних змін в устрої держави, хочуть народовладдя.

- Чи є в захопленій облдержадміністрації люди з Росії?

- Там чекали казаків з Кубані, ополченців з Криму, і представників Кадирова з Північного Кавказу. І, за моєю інформацією, - дочекалися. У Донецьку зараз є чеченці, вони є присутніми в "ДНР". Але там багато різних течій.

- В яких умовах вас тримали?

- Вже наступного дня перевезли з ОДА у будівлю на вул. Куйбишева 61, де розташована державна телекомпанія. Там, в актовому залі, де відпочивали і самі представники "ДНР", ми провели подальші декілька діб. Поряд зі мною був постійно той же Сергій Литвин. А увечері 5 травня захопили ще трьох українських активістів з Новогородівки. Годували нас одночасно з черговою зміною так званих "ополченців". Поруч знаходилися постійно 2-3 людини охорони. Іноді нас спускали вниз, у бомбосховище - коли вони чекали штурму. Їх здивувало, що досить багато людей звернулося з приводу мого полону і тому вони вирішили обміняти мене на свого Леоніда Баранова і ще декількох представників їхньої організації, які знаходилися в Лук'янівському СІЗО. Зі мною відпустили трьох з 6 новогородівців. Просто вивели в двір будівлі телекомпанії і викликали для нас 2 карети "швидкої допомоги".

- Що найбільше вразило "в гостях" у "ДНР"?

- Там, на телевишці, вразив арсенал їхнього озброєння - пістолети ПМ, автомати АК, кулемети, гранатомети, ручні гранати РГД 5. Серед "ДНР"-івців є і колишні силовики, і люди з досвідом бойових дій. Тільки у Донецьку зараз до 500 бойовиків. Скільки в Слов'янську - не знаю. Ще вразило, що, позиціонуючи себе в якості православних, багато хто з них є неоязичниками. Ведуть розмови про древню віру слов'ян, люблять ведичну символіку. Особливо у них в моді коловрат. Називають його символом сонця. Себе нацистами не вважають, але очевидний їхній зв'язок з "Російською національною єдністю" (Загальноросійський ультранаціоналістичний рух, який часто порівнюють з нацизмом і до якого належав "народний губернатор" Павло Губарєв - "Газета"). Є перехоплені телефонні розмови з їхніми московськими представниками. А 1 квітня в Москві був з'їзд "РНЄ", де були й представники Донецька, і Харкова. Тоді ж там створили "Російський сектор України"(РСУ). За типом "Правого сектора" - вони і тут змавпували…

- А як вони пояснюють жахливі за жорстокістю вбивства і мародерство?

- Там існує багато груп, які нікому не підконтрольні. Єдиноначальності у них немає. Свого "губернатора" Губарєва давно списали з рахунків. І настрої різні. Як мені пояснили, нас вивезли з будівлі ОДА, тому що там були люди, які хотіли нас убити. Ті, хто грабує банки і автосалони, - ті нікому не підкоряються. Але від них і не відхрещуються! Їх хвалять за те, що порушили роботу "Приватбанку" і "повернули народу награбоване". Як в пролетарську революцію.

- Хто їхній авторитет, чи є лідер?

- Путіна називають хазяїном, батьком народів. А їхнє реальне керівництво законспіроване. Всі ці пушиліни, і інші "міністри" – то є вітрина. Про Царьова відгукуються утішно - хвалять, що знявся з виборів.

- Павло Губарев заявив, що активістів "ДНР" фінансував Ахметов, а учора мер-самозванець із Слов'янська В'ячеслав Пономарьов сказав, що спецбатальйон терористів "Схід" - "новоутворення Ахметова". Як ви думаєте, це правда?

- Є інформація, що Ахметов сприяв їм. Але висловлювалися вони на адресу Ахметова негативно.

- Скільки людей, на вашу думку, зараз залишаються в полоні у терористів?

- До 10 українських активістів утримуються в Донецьку. У Слов'янську - приблизно 40. Але я не знаю - чи усі живі. Ті бойовики, які знаходяться в Слов'янську, Донецьком не контролюються. Там кістяк з росіян. І між ними не все гладко - днями була перестрілка між росіянами і місцевими ополченцями.

Миколі Якубовичу 20 травня виповнився 41 рік. До Майдану він працював у будівництві, родом з Бреста, за національністю білорус. З 2006 року живе в Макіївці Донецької області. У 90-ті працював в міліції. Одружений, має 3 маленьких дітей. Детальніше про сім'ю не говорить у цілях безпеки. Хоче повернутися в міліцію.