По-перше, це значно допомагає російським розвідникам і аналітикам завжди бути в курсі того, що відбувається в Україні, легко перехоплювати переговори між вояками. Практика показала, що мешканці РФ погано розуміють письмову українську мову, а розмовну взагалі не сприймають.

По-друге, це дезорієнтує наше населення, якому важко розібратися, де журналістика, а де ворожа дезінформація. Російські інформаційні війська працюють російською мовою, українською вони майже не володіють. Здавалося б, це дозволяє українцям точно визначати ворожі джерела. Проте значна частина української еліти, володіючи українською мовою, й далі послуговується російською і звертається нею до українців. Як наслідок цього хаосу українська мова перестала виконувати свою основну функцію — ідентифікаційну.

По-третє, це підриває взаємну довіру в українському суспільстві, адже не зрозуміло, де свої, а де чужі. Всюди, де чути російську, може вбачатися московська агентура.

Таким чином, така двомовність робить Україну беззахисною проти технології «русского міра», основаної на агресивному просуванні російської мови і наступному «захисті» російськомовних. Що робити?

Мистецтво війни передбачає вміння перетворювати слабкості на переваги. Для цього українцям треба впорядкувати нашу двомовність і ухвалити нові правила гри.

Правило 1. Уся правдива інформація в Україні, вся журналістика подається лише українською мовою. Так, як працюють в Україні іноземні медіа — Бі-Бі-Сі, «Свобода», «Німецька хвиля» тощо. Реально переходимо на європейські стандарти. Всі російськомовні українці чудово розуміють українську мову, а за потреби непогано нею говорять.

Правило 2. Уся інформація російською мовою в Україні розглядається як московська пропаганда. Це одразу відсікає московські інформаційні війська, які на 99% працюють російською мовою.

Правило 3. Українці застосовують російську мову лише для впливу на Росію або дезінформації ворога.

Насамперед треба донести народам Росії інформацію про характер нинішньої війни. Її сенс у тому, що Україна веде війну за волю. Це продовження нашої 300-літньої війни за звільнення від московського рабства.

Водночас треба нагадати, що в СРСР метрополією була не Росія, а Москва, а панівним народом були не русскіє, а москалі. Це виражалося в тому, що у Москві був на порядок вищий рівень життя, тому у столицю їздили з усього Союзу купувати необхідні речі. Після розпаду СРСР Москва продовжує висмоктувати з Росії гроші, природні ресурси і робочу силу, нічого не даючи взамін. Москва — це паразит на тілі Росії.

Готуючи приборкання України, Москва спочатку здійснила інформаційну агресію проти росіян. За допомогою нахабної брехні, технологій «зомбування» і «промивання мізків» Кремлю вдалося сконсолідувати навколо себе росіян і нацькувати їх на українців. Тож треба допомогти росіянам відкрити очі на те, хто на них паразитує і вбиває їхніх дітей заради своїх шкурних інтересів.

Московська риторика про захист інтересів русскіх — це не більш, ніж демагогія на експорт. Насправді русскіє для Москви — це всього лише «гарматне м’ясо». Показовий факт: війну проти Чечні вела Москва, проте москвичі не служили в Чечні ні як призовники, ні як контрактники. А чи багато москвичів задіяно в гарячих бойових діях на війні в Україні?

Звільнення України започаткує звільнення всієї Росії від Москви — «тюрми народів». Тож, підтримуючи Україну в її справедливій війні за волю, росіяни підтримують себе і свободу для своїх дітей.

Переможну інформаційну війну з Москвою кожен українець може почати вже сьогодні. Переходь на українську мову, використовуй україномовні джерела, заохочуй друзів та знайомих, допомагай їм робити переклади на українську, сприяй їхній розмовній практиці. Мова — наша зброя.

Вичитав щось корисне в Інтернеті російською чи іншою мовою? Перевір достовірність, переклади на українську й опублікуй. Це твій внесок у тотальну війну. Відтепер усе правдиве і корисне, що є у світі, перевіряється і перекладається українською. Українська мова — це знак якості. Такі наші правила гри.

Друже, не чекай, поки інші перейдуть на українську. Твоє персональне долучення до інформаційної війни може стати останньою краплею, яка приведе в рух лавину народної активності. До зброї!