Багатостраждальний законопроект № 4000-1 про внесення змін до законів про оподатковування, на який наклав вето Президент Кучма 1 березня, не подобався нікому. Автопромисловці, сільгоспвиробники, експортери, нарешті, податківці мали до цього законопроекту різні, найчастіше суперечливі претензії. У цьому незлагодженому, але голосному хорі ледь не загубився голос ще однієї групи, представники якої, на відміну від перерахованих вище, фактично не мають лобістських інструментів для захисту своїх інтересів. Хоча ці інтереси, по ідеї, повинна розділяти дуже значна частина українців. Йдеться про виробників «духовного продукту» - письменників і видавців української книги та української ж періодики.

Про сумний стан україномовної книги, та й преси, за останні роки сказано вже чимало. Не заглиблюючись в історію питання, зазначимо, що незважаючи на ряд законодавчих нововведень, покликаних пом'якшити стан українського слова (у першу чергу в податковій сфері), українська преса поки що навіть не наблизилася по конкурентноздатності до тієї ж російської. Незгасаючі суперечки про якість української книги порівняно з російською при цьому уявляються винятково засобом відходу від теми. Оскільки порівнювати якість аналогічні товари (а книга з погляду економіки – звичайний товар) має сенс лише в тому випадку, якщо обидва виробники знаходяться в приблизно однакових умовах. Однак у той час, як російська книга фактично дотується російською державою, у першу чергу, через ряд податкових пільг, в Україні поки що навіть не з'явилося подібної цілеспрямованої політики. Більше того, спорадичні рухи влади в цьому напрямку нерідко схожі на «крок уперед – два кроки назад», що, іноді, приводить до того, що дотувати іноземну друковану продукцію починає... український платник податків. Так, принаймні, стверджують українські виробники.

Чергова актуалізація проблеми пов'язана в першу чергу з новою редакцією п. 5.1. 2. Закону «Про податок на додану вартість». Раніше, відповідно до цього пункту, від сплати ПДВ звільнялася друкована продукція «вітчизняного виробництва». Що приводило, наприклад, до того, що ПДВ не обкладалися російськомовні книги, які друкуються в нашій країні, або російські видання «в Україні». Але обкладалися українські шкільні підручники, які нерідко друкуються в тій же Росії. Нова редакція, сформульована в законопроекті 4000-1, прийнятому 5 лютого, передбачала, що від оподатковування будуть звільнятися книги і підручники, «видані державною мовою», а також словники. Крім того, даний законопроект передбачав пільги для україномовних періодичних видань.

Непорозуміння почалися відразу ж після прийняття законопроекту. Як повідомили деякі ЗМІ, до 17 лютого, коли спікер Володимир Литвин направив закон на схвалення Президента, у документі казна-як з'явилися поправки. Зокрема, замість пункту про пільги саме для україномовних підручників з'явилося формулювання «підручники вітчизняного виробництва», а для преси відповідна норма взагалі пропала. Періодику, утім, варто винести за дужки, оскільки політичне підґрунтя даного питання цілком ясне. Ні для кого не секрет, що як мінімум дві впливові складові пропрезидентські більшості – СДПУ(о) і «Трудова Україна» - зацікавлені в збереженні лідируючих позицій своїх медіа-холдингів, які здійснюють мовлення і друкують головним чином російською мовою. Спільним місцем є і ставлення перших осіб цих партій до Росії.

Інша справа – книги, у ситуації з якими важко побачити такі прямі інтереси політичних сил. Хоча ряд правих і правоцентристських політиків, а також деякі суспільні діячі, прямо обвинувачують владу в особі парламентської більшості й особливо Кабміну у свідомій ліквідації української книги. Не беручись розділяти або спростовувати цю думку, зазначимо, що в даному випадку Кабмін як мінімум не вважає потрібним займатися проблемою української книги – або, принаймні, не вважав до цього дня.

З властивою творчим людям креативністю письменники вдалися до єдиного доступного їм засобу тиску на владу – публічних акцій. 4 лютого ряд відомих українських авторів (Юрій Андрухович, Оксана Забужко, Леонід Фінкельштейн, Василь Шкляр та ін.) організували під стінами Кабміну акцію «Рукописи горять». В присутності близько двохсот співчуваючих майстри пера весело спалили свої невидані рукописи, присмаживши на вогні два шашлики – для прем'єр-міністра Віктора Януковича і першого віце-прем'єра Миколи Азарова (чиновники, щоправда, на частування не вийшли). Природно, акцію відвідали і кілька правих політиків – за словами очевидців, промови виголосили народні депутати Костянтин Ситник, Степан Хмара і Володимир Яворівський. Наступного дня законопроект 4000-1, однак, був прийнятий, що дало письменникам привід до продовження акцій. Зокрема, не без сарказму зазначивши, що «освіта найтемніших верств населення завжди була однією з задач інтелігенції», письменники опублікували проект закону «Про негайні заходи стосовно підвищення культурного рівня прем'єр-міністра України, членів Кабміну і державних службовців». Цей не позбавлений як дотепності, так і, на нашу думку, здорового глузду документ «Главред» наводить нижче.

Тим часом, накладання вето на законопроект 4000-1 аж ніяк не означає кінця всієї історії. Як заявив пан Азаров, норми, передбачені розкритикованим Кучмою законопроектом, Кабмін намагатиметься провести в цілому пакеті окремих законів. У цьому зв'язку, побоюються автори і видавці, до проблеми українського слова руки Кабміну і парламенту дійдуть нескоро. А якщо і дійдуть, то невідомо ще, що з них вийде. Хоча деякі з захисників української книги сподіваються, що назустріч їхнім побажанням піде прем'єр Віктор Янукович, зацікавлений у вдалих піар-акціях, здатних напередодні виборів зруйнувати його імідж суто «донецького» кандидата в Президенти. Надія вмирає останньою?

ПРОЕКТ
Закон України "Про невідкладні заходи щодо підвищення культурного рівня Прем'єр-міністра України, членів Кабінету Міністрів України та державних службовців"

Цей Закон встановлює систему заходів, які покликані забезпечити підвищення культурного рівня працівників державних органів виконавчої влади в галузях світової та української культури. Метою Закону є підвищення компетентності працівників виконавчої влади при прийнятті рішень, які впливають на стан і розвиток культури в Україні.

Стаття 1. Прем'єр-міністр України, члени Кабінету Міністрів України та державні службовці, які обіймають посади першої та другої категорії, зобов’язані не рідше ніж один раз на рік відвідати:
· театральну виставу українського театру;
· філармонійний концерт, або оперну, або балетну виставу за участю українських виконавців;
· кінопоказ фільму українського виробництва в українському кінотеатрі;
· естрадний концерт українського виконавця.

Стаття 2. Державний комітет телебачення та радіомовлення України один раз на рік протягом січня зобов’язаний скласти перелік художніх книжок українських авторів, виданих в Україні за минулий рік та опублікувати його в газеті "Урядовий кур’єр".

Стаття 3. Прем'єр-міністр України, члени Кабінету Міністрів України та державні службовці, які обіймають посади з першої до сьомої категорії включно, зобов’язані протягом календарного року з дня оприлюднення переліку книжок Державного комітету телебачення та радіомовлення України відповідно до ст. 2 цього Закону прочитати не менше ніж 1 (Одну) книжку з цього переліку.

Стаття 4. Внести такі зміни до Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1993, N 52, ст.490):

доповнити статтю 5 "Етика поведінки державного службовця" словами:
"Державний службовець не повинен публічно розповсюджувати неправдиву інформацію та вводити в оману громадськість та представників засобів масової інформації навіть за наявності наказу керівника."

викласти останній абзац статті 10 "Основні обов'язки державних службовців" в такій редакції:
"Державний службовець повинен діяти в межах своїх повноважень. У разі одержання доручення, яке суперечить чинному законодавству або етичним вимогам до поведінки державного службовця, переліченим у статті 5 цього Закону, державний службовець зобов'язаний невідкладно в письмовій формі доповісти про це посадовій особі, яка дала доручення, а у разі наполягання на його виконанні - повідомити вищу за посадою особу."

доповнити статтю 17 "Присяга державних службовців" після слів "охороняти права, свободи і законні інтереси громадян" словами:
"постійно підвищувати свій культурний рівень в галузях світової та української культури".

доповнити статтю 30. "Підстави припинення державної служби" таким підпунктом:
"8) систематичне порушення вимог Закону України "Про невідкладні заходи з підвищення культурного рівня Прем'єр-міністра України, членів Кабінету Міністрів України та державних службовців".

Розробники (українські письменники):

Оксана Забужко
Брати Капранови
Василь Шкляр
Леонід Фінкельштейн
Андрій Курков
Петро Мацкевич