Після того, як на Землі закінчилася епоха «маленького льодовикового періоду» (початок ХІХ століття), клімат почав теплішати без антропогенної участі. Тому кліматологи доходять висновку, що антропогенний фактор присутній, але клімат змінювався б і без діяльності людини - розповідає сайт Вулкани. 

Вчені виділяють дві головні природні причини похолодання.

Перша причина – невелика, але кліматично значуща зміна світимості Сонця. Друга – великі вулканічні виверження, при яких відбувається викид частинок пилу в атмосферу. Коли ці два фактори накладалися один на одного, наступали періоди похолодання. Так сталося під час «маленького льодовикового періоду».

Середньовічний кліматичний оптимум характеризується більш високими температурами в порівнянні з нинішніми (див. графік). Це епоха теплого клімату в північній півкулі в X-XIII століттях, що настала за кліматичним песимумом епохи Великого переселення народів і передувала так званому малому льодовиковому періоду протягом XIV-XVIII століть. Вона характеризувалася м’якими зимами, порівняно теплою і рівною погодою.

Серед найяскравіших історичних свідчень середньовічного кліматичного оптимуму – заснування скандинавських поселень у Гренландії. У літописах згадується про виноробство в Східній Пруссії, Померанії і навіть на півдні Шотландії в цей період. У той же час в Норвегії збирали врожаї зернових на широтах аж до полярного кола.

Скорочення льодовиків дозволило вікінгам на постійній основі заселити Ісландію (870 рік) і Гренландію (з 986 року, в XV столітті поселення були покинуті). В інших частинах світу для цього періоду властивий вологіший клімат, так, наприклад, є дані про людські поселеннях в пустелі Наміб.

Прихильники теорії «антропогенного глобального потепління» занизили температури середньовічного теплого періоду з метою оголошення сучасних температур безпрецедентно високими.