Російська "Интеравтоматика" переобладнала турбіни Siemens так, що їх вже неможливо ідентифікувати як такі, що вироблені німецьким концерном. У Siemens, однак, заперечують це. Санкції, запроваджені Євросоюзом щодо Росії в 2015 році через анексію українського Криму, забороняють європейським компаніям вести бізнес з цим регіоном. Про це пише Deutsche Welle.

Голова концерну Джо Кезер (Joe Kaeser) розглядає не лише можливість виходу з Siemens Gas Turbines Technologies - спільного підприємства з російськими "Силовыми машинами", що здійснило збірку турбін, а й розриву з російською компанією "Интеравтоматика", у якій частина акцій належить Siemens. "Робоча група зараз переглядає все", - зазначили співрозмовники німецького ділового журналу Wirtschaftswoche.

Як написав Karl Shrayber, зараз розгортаються дуже цікаві події, що стосуються фундаментальних основ могутності РФ. Йдеться про справу «Турбін Сіменс». Ці турбіни для ТЕЦ потрібні РФ для забезпечення своїх військ електроенергією. 

Ситуація настільки цікава і показова, що її можна обговорювати годинами. Найперше, що викликає питання: чому Сіменс?

Швидше за все, справа не тільки у відкаті, який в Німеччині навчилися робити віртуозно. Це була якась перевірка на вошивість.

Проектування і будівництво ТЕЦ велося вже в режимі діючих санкцій, вважає блогер.

Він пише: "Німці не могли прямо вляпатися в історію, яка могла обернутися тим, чим обернулася. На стадії підписання контракту про постачання турбін це питання обов'язково обговорювалося і, як бачимо, росіяни знайшли аргументи, щоб переконати своїх контрагентів. Пряма корупційна схема тут не могла працювати і, швидше за все, німці зажадали гарантій від росіян про те, що ті не підставлять Сіменс. Такі гарантії були дані. Швидше за все, домовленості були досягнуті ще в 2014 році, і росіяни резонно зауважили, що через три роки, коли буде проводитися відвантаження турбін, вже не буде ніяких санкцій, а, швидше за все, не буде й України.

Напевно, такі переговори проходили в дуже довірчій атмосфері і не тільки з Сіменс. Прямо чи опосередковано росіяни запевнили німців в серйозності своїх намірів, і ті увійшли в угоду, втім, зажадавши забезпечити прикриття на випадок непередбаченого шухеру. Кажуть, що в Сіменс і до сих пір працюють дембеля зі Штазі, яким заборонено займати державні посади. Тому поставка турбін тільки частково була комерційним контрактом, а її друга частина відпрацьовувалася в режимі спецоперації.

А тепер подивимося на ті чисельні подібні контракти між росіянами і німецькими компаніями, включаючи нещасливий «Північний потік-2», щоб зрозуміти загальну картину. Дуже багато керівників великих німецьких компаній проводили переговори, подібні Сіменс, і якщо предмет переговорів йшов у довгостроковій перспективі, то політичні аспекти виникали самі собою. Німці змушені були ставити питання про те, що Росія збирається робити завтра і як вона буде себе вести в разі негативного розвитку ситуації.

Зрозуміло, що від ступеню близькості до росіян такі бізнесмени отримували обнадійливі відповіді різної глибини аргументації. Але головне, їм говорили про те, що герр Путін вирішить всі ці питання на вищому рівні і одним махом. Так що пов'язаний з Росією бізнес уявляв собі те, що робить і що збирається робити Москва. Найлегший варіант, який був обіцяний німцям, - капітуляція України, а найоптимістичніший - її повна окупація або протекторат.

Так ось, дуже велика частина німецького бізнесу верстала свої плани саме з урахуванням перспектив, які їм намалювали російські партнери. Вони просто не допускали можливості, при якій Україна не лише вистоїть, але наростить м'язи до такої міри, що навіть в Москві зрозуміють самогубність великої війни в Україні. Німці так і не зрозуміли, де сталася помилка в розрахунках, бо математика 2014 роки не залишала Україні жодних шансів.

Якщо попередні викладки вірні, то поведінка Штайнмайера і цілої шобла німецьких політиків знаходить своє пояснення. Вони прекрасно уявляли і зараз уявляють, скільки проектів знаходиться в стадії реалізації і скільки таких Сіменсів на підході. Все це було розпочато виключно з припущення про смерть України. Ось чому Меркель так намагалася проштовхнути формулу «домовитися з Путіним» і про «необхідні поступки».