– Я думаю, що революційний процес і розбудова середнього класу є ключем до розв’язання нашої ситуації. Тільки середній клас, а не великий вождь чи вождиха, зможе врятувати Україну від засилля олігархату – стверджує культуролог та філософ Тарас Возняк в інтерв’ю «Обозревателю».  

Якщо середній клас буде достатньо великим (а він зараз складає 12-15%, і контролює 12-15% економіки) і складатиме 60-80%, як в нормальній країні, тоді він диктуватиме політичний порядок денний. А коли 15-18 олігархів контролюють 60-80% нашої економіки, то вони і диктують порядок денний.

Тільки середній клас може врятувати економіку України. Люди соціально залежні — пенсіонери, студенти, переконані пролетарії ніколи Україну з цього олігархічного болота не витягнуть.

– Яка тоді стратегія вирощення середнього класу?

– Олігархи не зацікавлені в тому, щоб у них з’явився політичний і економічний конкурент, тому за допомогою Верховної Ради і Кабміну вони робитимуть все, щоб ця верства не стала занадто великою і не загрожувала їхньому процвітанню в Україні.

Порятунок середнього класу — це справа середнього класу. Ніхто йому в цьому сенсі не допоможе і не стане його союзником. Єдиним інструментом, яким він може собі допомогти – це створення політичних інструментів, тобто партій.

Розумію, що слово "партія" вже всім остогидло. Зараз у нас є лише маленькі групи, клуби, але це ще не партії. Партії – це масовий рух. На жаль, середній клас не усвідомив своєї ролі, як свого часу пролетаріат, тому не може нічого зробити і через це його всі пресують.

– Третя революція середньому класу допомогла би?

– Всі революції, які відбувалися в нас, крім гранітної та молодіжних, є бунтом середнього класу. Помаранчева революція сталася не завдяки, а всупереч економічним змінам, які проводив Кучма. Тоді власне середній клас, на переломі 1990-х і 2000-их років, заявив про свою політичну претензію у вигляді Помаранчевої революції 2004-го.

Другий раз середній клас заявив свою претензію на владу вже на Майдані. Середній клас і був основою цих подій, але й після першої, й після другої революцій, олігархат вміло і філігранно вкрав у нього перемогу.

– Виходить, якщо олігархічний клас не буде поступатися, то країна приречена на третій Майдан?

– Так. Рано чи пізно середній клас знову подасть заявку на збільшення своєї ролі в політичному процесі, і це буде називатися Майдан-3, 4…

– Цей час Х вже настав чи ще ні?

– Суспільство повинно достатньо сильно розчаруватися, щоб протестний потенціал сягнув вибухових меж. Зауважте: між 2004-м і 2014-м пройшло 10 років. Ті, хто розчарувався у Помаранчевій революції, пішли в сімейне життя, бізнес, пляшку, а на їх місце прийшли інші люди.

Пройде ще 10 років, може, 15, щоб змінилося покоління, яке не матиме в своїй пам’яті розчарування Майданом Гідності. Розчаровані люди безсилі. Вони ніяких революцій не роблять, тому опиратися на них — неможливо. Це відпрацьований матеріал, як би жорстко це не звучало.

Тому чекайте ще плюс-мінус років десять. Хоча час прискорюється. Особливо в умовах війни.

Rammstain. Ich will - Я хочу