Для початку треба визначити поняття «бог». Згідно з Євангелієм, богом (з малої букви) називаємо індивідуальну божественну сутність людини:

«Ісус у відповідь сказав їм: Майте віру бога!»,

«Щасливі чисті серцем, бо вони побачать бога».

Ці боги (втілені і невтілені) складають соборну (колективну) особистість Творця Всесвіту, яку Ісус називає Отцем:

«Отче наш, що єси на небесах!»,

«Тож будьте досконалі, як Отець ваш небесний досконалий»,

«Ісус закликав сильним голосом: Отче, у Твої руки віддаю дух Мій!»

Творця Всесвіту (Бога-Творця) також можна позначати словом Бог, але з великої літери. Згадані боги і Бог співвідносяться як люди (індивідуальні особистості) і Людина (народ – велика людина, соборна особистість, етносоціальний організм).

Усі боги є дітьми Божими, подібно як усі українці є дітьми Неньки України. Відтак кожний гомо сапієнс («оселя мудрості») є дитиною Божою, адже має в собі божественне ядро – «іскру Божу».

На божественному і духовному рівнях нема розділення на чоловіків і жінок. Розділення на статі – це особливість нашого фізичного світу. Втілені «діти божі» (гомо сапієнси) є чоловічого або жіночого роду.  Якщо цей гомо сапієнс усвідомлює себе втіленою духовною сутністю, то він є людиною (гомо люденс, гравцем). Якщо людина повністю усвідомлює свою індивідуальну божественну природу, то вона є боголюдиною, тобто безсмертною людиною з божественною свідомістю.

Боголюди є чоловічого і жіночого роду, відтак є синами Божими і доньками Божими. Розділення на синів і доньок точно вказує, що йдеться саме про наш фізичний світ, а не вищі світи – духовні й божественні небеса.  

В Євангелії для позначення богочоловіка використовується термін «хрестос» (гелленською χρηστoς – досконалий): «Озвався Симон Петро і заявляє: Ти хрестос – син божий. Тоді Він наказав учням, щоб вони нікому не казали, що Він хрестос» (Матвій 16.16–20).

Проте з контексту зрозуміло, що цей термін стосується як чоловіків, так і  жінок, наприклад «Щасливі миротворці, бо вони синами божими стануть» (Матвій 5.9). Подібним чином, коли читаємо про учнів Ісуса, то розуміємо, що йдеться також і про учениць.

– А що як синами божими, тобто безсмертними боголюдьми, можуть стати тільки чоловіки? 

Ось фрагмент оповідання про розмову Ісуса з садукеями: «Ісус відповів їм: Сини цієї епохи женяться й виходять заміж. Ті ж, що удостояться осягнути тієї епохи, не женяться і не виходять заміж, та й вмерти вже не можуть, бо вони є синами Божими» (Лука 20, 34–36). Вочевидь, йдеться і про чоловіків, і про жінок: чоловіки женяться, а жінки виходять заміж, проте одні й другі є синами божими. Зрозуміло, що «синів божих жіночої статі» правомірно називати «доньками божими».

Термін "син Божий" позначає як чоловіків, так і жінок, які досягли боголюдського рівня розвитку. Це двородовий іменник, або іменник спільного роду. Прикладами таких слів є: політик, дипломат, інженер, професор, математик. Вони позначають не стать, а професію, рід діяльності чи соціальний статус.

– Для позначення боголюдини чоловічої статі ще використовується термін «хрестос». А чи є спеціальне позначення для боголюдини жіночої статі?

В арійській традиції використовується термін «діва». Якщо термін «хрестос» наголошує на досконалості, то термін «діва» – на нев’янучій молодості і красі, характерній для доньок божих. В українській і похідній від неї  європейській традиції використовується термін Діванна (Діва, Девана, Дівонія, Діана).  В індоарійській традиції санскритське слово «деві» означає «богиня», тобто жінка з божественною свідомістю.

Те, що матір Ісуса – Марію – називали дівою, свідчить про те, що вона протягом всього життя виглядала як молодиця: гелленське слово «παρθένος» (партенос) означає «діва, дівчина, молода жінка». У час відкритої діяльності Ісуса його матері було близько 50 років, але вона залишалася настільки енергійною, життєрадісною і молодою, що поряд з Ісусом сприймалася як його сестра-одноліток (саме так їх і зображають на іконах). Її нев’януча молодість і відсутність факту смерті вказує на те, що Діва Марія була безсмертною.    

Нарешті зауважимо, що «хрестос» і «син Божий» – це євангельські терміни, термін «донька Божа» однозначно випливає з логіки Євангелія, а термін «діти Божі» є спадком української аріянської традиції.  

Таким чином, згадані вище терміни мають такі значення:

бог (з малої букви) – індивідуальна божественна сутність,

Бог (з великою букви) – Творець Всесвіту (Бог-Творець, Сварог, Брахма, Агура Мазда),

діти Божі – гомо сапієнси на трьох перших рівнях розвитку (гобіти, люди, арії),

сини Божі – боголюди (богочоловіки та богожінки), спаси,

доньки Божі – богожінки, діви.

Ісуса Хреста в Євангелії називали словом «Господь», що значить богочоловік. 

Додатково: Сини Божі, доньки Божі, діти Божі: що означають ці терміни Доброї Новини?