Було прийнято вважати, що у Китаю буде достатньо політичної сили і економічної ваги для того, щоб виграти торгівельну війну зі Сполученими Штатами. Однак кинутий президентом Дональдом Трампом виклик цій точці зору несподіваним чином допоміг виявити уразливості в китайській економіці і політиці.

Економічне піднесення Китаю залежало від готовності світових лідерів не помічати - а, якщо було необхідно, то якимось чином пояснювати - її сумнівні аспекти, в першу чергу крадіжку інтелектуальної власності, державні субсидії для бізнесу, а також бар'єри для іноземних конкурентів.

Трамп не продемонстрував подібних бажань. Він зробив тарифи для боротьби з китайськими зловживаннями в торгівлі центральним місцем свого звернення до виборців, які представляють середній клас. Він стверджував, що китайські політичні лідери і китайська економіка більш уразливі в разі тиску на них, ніж це прогнозують експерти. І сьогодні з'являється все більше доказів того, що він мав рацію.

Ключова перевага Китаю в торговельній війні ніколи не могла бути економічною, тому що Китай не експортує зі Сполучених Штатів достатньої кількості товарів для того, щоб бути на рівних у тарифній війні. Однак вважалося, що це не має значення.

Навіть якщо Китай не переможе у тарифній війні, голова Сі Цзіньпін в політичному відношенні виявиться в кращому становищі, оскільки йому не треба відповідати перед виборцями. На відміну від нього, Трамп і його партія зіткнуться з непростим завданням і будуть змушені пояснити виборцям, чому вони почали хворобливу в економічному відношенні торгову війну. Іншими словами, передбачалося, що демократія виявиться найбільшою слабкістю Америки в торговельній війні.

Однак реальний хід подій виявився іншим.

На даний момент китайська економіка відчуває тиск під впливом введених Сполученими Штатами тарифів, тоді як американська економіка процвітає, і в результаті сам голова Сі опинився в дуже слабкій позиції.

Виявилося, що та критика, яка так голосно звучить в умовах демократії, присутня і в комуністичному режимі - тільки вона інакше себе проявляє.

Як повідомила газета New York Times, незгодні голоси з'явилися в несподіваних місцях - від юридичних факультетів провідних китайських університетів до експертів китайського Центрального банку. А там, де голоси заглушені, говорять гроші. Послаблена  китайська валюта - її курс значно знизився з моменту, коли в квітні  почалася ескалація напруженості, і це може послужити сигналом для більш активного відпливу капіталів з Китаю.

Ці капітали, звичайно ж, перетечуть в Сполучені Штати, де скорочення податків, підвищення процентних ставок, більш значне економічне зростання і ослаблення з боку регуляторів привели до створення привабливої і надійної гавані для інвесторів. У той час як невдоволення в Китаї економічною стратегією голови Сі обходить цензорів і проривається в публічний дискурс, заголовки американських засобів масової інформації заповнені оптимістичними оцінками економіки.

Фондовий ринок США відновив свій рух до рекордних показників, а впевненість представників малого бізнесу знаходиться на найвищих відмітках.

Президент Трамп був правий, стверджуючи, що націлені на зростання економічні реформи дозволять Сполученим Штатам створити більш сильні позиції для ведення переговорів з Китаєм. Початок вийшов саме таким, як він хотів; тепер йому потрібно завершити угоду.

Гарна новина полягає в наступному: Америка хоче від Китаю того, що необхідно для посилення самого Китаю - більше гарантій прав власності, менше державної участі і більше відкритості для зовнішніх інвестицій. Така політика залучить інвестиції в Китай, а також відкриє іноземні ринки для все більш інноваційного китайського бізнесу.

Було б великою помилкою для голови Сі продовжувати наполягати на своєму і відмовлятися грати за правилами вільної і справедливої ​​міжнародної торгівлі, тому що це як раз ті правила, які збільшують зростання Китаю як потужної економічної держави.

З тієї ж причини Трамп повинен домагатися укладення такої угоди, яка направить Китай на шлях зрозумілих і таких, що піддаються перевірці, реформ, забезпечить кращий захист інтелектуальної власності, надасть американському бізнесу більше можливостей для продажу товарів і послуг в Китаї, а також ліквідує тарифні бар'єри і державні субсидії для бізнесу по обидва боки столу.

Сполучені Штати знаходяться в кращій позиції для того, щоб відігравати домінуючу роль на величезному китайському споживчому ринку. Якщо президент зможе домовитися з Китаєм про більш вільну і більш справедливу торгівлю, то це буде великим благом для американського бізнесу та для американських робітників.

У кінцевому розрахунку, тривала торгова війна, в якій використовуються підвищені тарифи, не допоможе ні Сполученим Штатам, ні Китаю. Китайські тарифи зачіпають ключові групи виборців в Сполучених Штатах - від фермерів, які потребують виходу на іноземні ринки, до виробників, яким потрібні іноземні комплектуючі та сировинні товари.

Сильна економіка допомагає трохи притупити біль, але довго так тривати не може. А економічні труднощі китайської економіки - це двосічний меч. На даний момент вони створюють основу для переговорів. Але якщо ці проблеми загостряться, вони можуть потягнути вниз і американську економіку.

Бажання Трампа кинути виклик існуючому в торгівлі статус-кво створило несподівані можливості для більш вільної і більш справедливої ​​торгівлі з Китаєм. У нього сильні позиції для того, щоб домогтися укладення угоди, яка буде захищати права власності, поліпшить доступ до споживачів, а також розширить можливості для бізнесу і робітників по обидва боки столу. Настав час домогтися її укладення.

Про автора:

Професор Брайан Бренберг є керівником програми в області бізнесу і фінансів, а також виконавчим віце-президентом Кінгс-коледжу, розташованого в фінансовому районі Манхеттена .

Джерело: Trump Is Winning the Trade War With China—Now It’s Time to Make a Deal