• Добра новина Арійської традиції. Передмова до третьої редакції книги «Пшениця без куколю», 2022 (+аудіо)

• Школа Ісуса Хреста: історія заснування, перші шість учнів, навчальна база

Чудесний старт навчального процесу

Весіллям у Кані Галілейській керувала Діва Марія – матір Ісуса. Це видно з того, що вона віддавала накази місцевим слугам – і вони їх негайно виконували.  

«Через три дні було весілля в Кані Галілейській, і була там мати Ісуса. Запросили на весілля також Ісуса та його учнів. Коли ж забракло вина, мати Ісуса каже до нього: Вина не мають. Ісус відповів їй: Що мені й тобі, жінко? Але мати його мовила до слуг: Що тільки скаже вам, робіть. Було ж там шість кам’яних посудин на воду, кожна вміщала дві або три міри. Сказав їм Ісус: Наповніть посудини водою. Вони наповнили їх по вінця. Далі каже: Зачерпніть тепер і несіть до весільного старости. І понесли. Коли староста покуштував воду, що стала вином, – не знав він, звідки воно взялося, знали лише слуги, котрі зачерпнули воду, – закликав молодого і мовив до нього: Кожен чоловік дає спершу вино добре, а як нап’ються – гірше. Ти ж добре вино зберіг досі. Ось такий початок чудес учинив Ісус у Кані Галілейській і тим об’явив свою славу, і учні його увірували в нього. По тому повернувся він у Капернаум, сам він і його мати, і брати, і його учні, і пробули там кілька днів» (Іван 2.1–12).

Як бачимо, перше чудо Ісус здійснив у Кані Галілейській, куди прибув з початковим гуртом учнів. Вочевидь, Ісус зробив це чудесне перетворення задля учнів («і учні його увірували в нього»), а не для того, щоб догоджати учасникам весілля. Ця дивовижна подія, здійснена вже третього дня навчального курсу, привернула увагу до новоствореної школи й посприяла зростанню учнівської групи.

Image

Три складники обов’язкової навчальної програми

Отже, після Кані Галілейської Ісус, його матір та шестеро учнів повернулися в Капернаум «і пробули там кілька днів» (οὐ πολλας ἡμέρας – «не багато днів»). Тобто протягом деякого часу навчання відбувалося у стаціонарних умовах шкільного помешкання. Далі пішла мобільна форма навчання: «І ходив Ісус по всій Галілеї, навчаючи по громадах їхніх, звіщаючи Добру Новину і зціляючи всяку хворобу та всяку недугу в народі» (Матвій 4.23). З цього і подальшого викладу видно, що навчальний курс мав три головні компоненти:

1. Самозцілення. Учні засвоювали знання про те, як піднестися у Простір волі – Царство боже – і досягти в ньому щастя. Для цього треба оновити світогляд, очистити психіку й оздоровити плоть. Істинні знання завжди активні, тому отриману теорію учні тут же реалізовували у практиці власного життя. Найкращий спосіб засвоєння знань полягає в тому, щоб передавати їх іншим людям. Звідси випливають другий і третій компоненти програми.

2. Проповідь. Учні не лише засвоювали знання безпосередньо від Ісуса, а й спостерігали за тим, як він навчав інших. Відтак учні виробляли навички поширення засвоєних ними знань.

3. Зцілення словом. Ісус навчав учнів мистецтва оновлення за допомогою слова, тобто молитви, мовлення, говоріння. Здобувши власний досвід самозцілення, учні вчилися зцілювати інших людей. Кожне таке зцілення посилювало авторитетність їхньої проповіді, а також посилювало їхню власну віру, тобто духовну силу, основану на переконаності.

Сім кроків до щастя

Отже, проповідь і зцілення були принципово важливими складниками навчального процесу. Проте в цій справі треба було підтримувати баланс, адже надмірна популярність школи заважала навчанню: «Чутка про нього розійшлась по всій Сирії, і приносили до нього всіх хворих на різні недуги, знеможених стражданням, біснуватих, сновид, розслаб­лених, і він оздоровлював їх. І йшла за ним велика сила людей з Галілеї, з Десятимістя, з Єрусалима, з Іудеї та з Зайордання» (Матвій 4. 24-25). Тому Ісус періодично усамітнювався з учнями у приміщеннях або на природі. Власне, про таке усамітнене навчання йдеться в оповіданні, відомому як «Нагірна проповідь»: «Побачивши натовп, він зійшов на гору. І коли сів, підійшли до нього його учні; і він, відкривши уста, почав навчати їх:

1) Щасливі скромні, бо їхнє царство боже.

2) Щасливі лагідні, бо вони успадкують землю.

3) Щасливі засмучені буттям, бо будуть утішені.

4) Щасливі голодні та спраглі праведності, бо вони наситяться.

5) Щасливі милосердні, бо вони зазнають милосердя.

6) Щасливі чисті серцем, бо вони побачать бога.

7) Щасливі миротворці, бо вони синами божими стануть.

Радійте й веселіться, бо нагорода ваша велика» (Матвій 5.1-12).

Вочевидь, це лише заголовки: кожне «блаженство» Ісус оснащував поясненням.

Як бачимо, перша зафіксована Євангелієм лекція Ісуса починається з «семи блаженств», тобто з семи кроків досягнення щастя і, в остаточному результаті, перетворення на боголюдей – синів і дочок божих: «Щасливі миротворці, бо вони синами божими стануть». Практика цих семи метафізичних настанов підносить у простір волі, робить людину гармонійною, успішною й авторитетною.

Таким чином, базовий рівень навчання в Ісусовій школі передбачав засвоєння обов’язкової метафізичної тріади «самозцілення – проповідь – зцілення людей». Її сенс у тому, що людина спочатку засвоює вищі знання і змінює себе, після чого починає транслювати ці знання в соціум, підкріплюючи їх оздоровленням членів цього соціуму.

Продовження: Навіщо Ісус пішов з учнями на свято Купайла аж до Витавари на Йордані – Школа Ісуса Хреста