Вони напевно знали, що 8 грудня біля шостої години ранку за всесвітнім часом астероїд пройде на відстані 3 мільйони 613 тисяч кілометрів від Землі. Базової астрономічної освіти достатньо, щоб згадати: наш природний супутник Місяць часом підходить до нас майже у десять разів ближче, але ще ні разу ні на кого не впав.

Очікування астрономів справдилися. Астероїд «розминувся» з Землею в зазначений час на розрахованій відстані. Принаймні в одному газетярі не помилилися: до сих пір астрономам не доводилося передбачати таких тісних зближень з іншими небесними тілами. Вони тільки забули згадати, що відповідною інформацією науковці володіли майже чотири роки.

Першим побачив зображення астероїда на фотопластинці, знятій з метою пошуків нових супутників Юпітера, французький астроном Пойа (Pollas). Він відразу зв'язався з іншими обсерваторіями з проханням підтвердити відкриття, а також перевірити, чи не сфотографував уже хтось випадково нове небесне тіло, але не звернув на нього уваги. Такі фотографії дійсно знайшлись, і навіть більше того: малу планету виявили на знімках, зроблених бельгійським астрономом Дельпортом ще у 1933 році. З'явилася можливість доволі точно обчислити орбіту астероїда, після чого об'єкт 1989AC отримав офіційний номер 4179, а першовідкривач – право дати цьому об'єкту назву. Французький астроном захоплювався коміксами про Астерікса та Обелікса, тому він вирішив, що це буде ім'я одного з гальских богів, якими оперують казкові герої (як зізнається сам астроном на своїй інтернет-сторінці, він і гадки не мав, що в коміксах використовуються справжні імена божеств гальського пантеону). Так на небі з'явився Тоутатіс.

Після першого погляду на розрахунки орбіти «новонародженого» астероїда стало зрозуміло, що він просто приречений на підвищену увагу не тільки астрономів, але і решти мешканців Землі. По-перше, площина його орбіти майже співпадає з площиною, в якій обертається навколо Сонця наша планета. По-друге, у перигелії – точці максимального наближення до Сонця – астероїд підходить до нього на відстань, трохи меншу за радіус земної орбіти, а отже, шляхи малої та великої планети у просторі пролягають поруч на відрізку приблизно в 200 млн кілометрів. І на додачу період обертання Тоутатіса навколо Сонця складає майже рівно чотири роки – це означає, що при кожному проходженні астероїда через перигелій десь поблизу опиниться і Земля.

Перше таке «побачення» сталося у 1992 році. Відомості про нього, подекуди викривлені, просочилися до засобів масової інформації й неминуче спричинили описану вище реакцію. Містики додавав той факт, що наступного дня після прольоту астероїда спостерігалося повне місячне затемнення… На світових обсерваторіях Тоутатіс зустрічали в «робочому режимі»: не варто було втрачати рідкісну нагоду побачити зблизька іншу, хоч і малу, планету. Спостереження дозволили визначити розмір астероїда (шість кілометрів у довжину, і у два-три рази менше – по інших вимірах) та швидкість обертання навколо своєї осі. Вона виявилася невеликою (як для астероїда): доба на ньому триває майже 130 земних годин. Було висунуте припущення, що Тоутатіс – так званий «бінарний об'єкт», тобто складається з двох великих уламків, які обертаються навколо спільного центру мас на невеликій відстані або навіть дотикаються один одного. Припущення в цілому підтвердилося в результаті радіолокаційних спостережень.

Після першого, на диво інформативного, близького знайомства астероїд з’являвся в околицях нашої планети ще двічі – у 1996 і 2000 роках. Астрономи встигли звикнути до «космічного гостя», який ні разу не порушив розкладу відвідин, а останні мешканці нашої планети взагалі про нього забули. І даремно. Цього року Тоутатіс, як завжди згідно з розкладом, збирається побити власний рекорд. 29 вересня о 15 год. 37 хв. за київським часом він пройде в одному мільйоні 550 тисячах кілометрів від Землі. Це всього в чотири рази більше за середню відстань до Місяця, і це – найтісніше зближення з малою планетою, коли-небудь передбачене астрономами.

Вже зараз астероїд активно спостерігають професіонали й аматори, використовуючи телескопи діаметром від 11 см (у менші інструменти Тоутатіс наразі не видно) до найбільшого у світі 9-метрового рефлектора на Гавайських островах. Планується залучення до спостережень радіотелескопів, а також Космічного Телескопа Габбла. На жаль, під час найбільшого зближення з Землею астероїд проходитиме сузір’ями південного неба, недосяжними для більшості астрономів Європи. Але можливість побачити його «на підльоті» ми маємо. Протягом останнього тижня вересня Тоутатіс пересуватиметься сузір’ями Козерога, Мікроскопа, Телескопа, Павліна та Південного Трикутника. З території України повністю видно тільки перше з них; більшу частину другого можна побачити у південних областях країни. В Криму та Придунав’ї астероїд буде видно до вечора 26 вересня; щоправда, вже з 24-го спостереженням перешкоджатиме Місяць, але яскравість малої планети в цей час досягне майже дев’ятої величини, отже, за умови чистого неба, її неважко буде побачити навіть у невеликі інструменти. В момент найтіснішого зближення Тоутатіс знаходитиметься на небі поблизу зірки Толіман (більш відомою як Альфа Центавра) – третьої найяскравішої зірки нічного неба і найближчої з усіх, видимих неозброєним оком. До цього часу його блиск почне слабшати, бо зменшуватиметься освітлена Сонцем частина поверхні астероїда, повернена до спостерігача. Через кілька днів присутніть астероїда зможуть «відчути» тільки радіотелескопи. «Побачення» з Тоутатісом закінчиться.

Наступне відбудеться, як неважко здогадатися, в 2008 році. 8 листопада мала планета опиниться на відстані сім з половиною мільйонів кілометрів від Землі – майже уп'ятеро далі, ніж цієї осені. Але це не означає, що астрономи «складуть зброю» на чотири роки. З допомогою сучасних технічних засобів Тоутатіс можна спостерігати в кожній точці його орбіти. Причому не тільки можна, але й потрібно, щоб вчасно дізнатися про її можливі зміни (на великих відстанях від Сонця астероїди набагато чутливіші до гравітаційного впливу інших планет, в тому числі й малих) і повідомити про них землян. І, звичайно, продовжуватимуться пошуки об'єктів, які потенційно здатні опинитися в найближчих околицях нашого космічного дому. Врешті-решт, як наочно демонструють метеоритні кратери на поверхні Землі, «загрози з космосу» ще ніхто не відміняв, і найкращий спосіб її відвернути – уважно цей космос вивчати. У даному випадку як ніколи справедливе прислів'я: «попереджений – значить озброєний».