Скептики вважали, що імовірність такого кроку невелика, оскільки, він може, з одного боку, поставити під сумнів легітимність самих виборів, з іншого боку — дати протилежний очікуваному ефект.

Але влаштовувачі realty-show підійшли до задачі творчо — в ефірі головних українських телеканалів 26 жовтня Путін постав в образі “інформаційного танка”: він не займався прямою агітацією, що було б протиправно, і не демонстрував нахрапистості, що було б неправильно з іміджевого погляду. Але непряму підтримку Віктор Янукович все-таки отримав, і чималу. За годину прямого телеефіру Путін кілька разів згадав про нього мимохідь і один раз ґрунтовно, відповідаючи на питання про свій день народження. Мовляв, моє приватне життя — маю право. Так, спілкувався з друзями — з Віктором Федоровичем, зокрема, і навіть подарунок від нього одержав.

Ще одне значуще послання: зроблю все, щоб громадяни України їздили в Росію не за закордонними паспортами (це правило вводилося в дію з 1 січня 2005 року), а за паспортами внутріукраїнськими. Зважаючи на все, цього разу проблема була створена спеціально “під вибори”, — щоб потім її “мужньо і переможно” вирішити — як в анекдоті про козла. Ющенко теж намагався нею скористатися, обіцяючи, що першим його указом буде дозвіл поїздок країнами СНД за внутріукраїнськими паспортами, але про це вже ніхто не пам'ятає — занадто слабкі в нього канали трансляції передвиборних обіцянок.

Загальний інформаційний контекст України, у якому відбувся виступ Путіна, зіграв на руку Януковичу, оскільки російський президент озвучив систему цінностей, співзвучну передвиборному “піару” останнього — аж до ідеї про подвійне громадянство.

Судячи з “темника”, опублікованого на сайті Української правди, влаштовувачі телеакції Путіна з українського боку (тобто десь між адміністрацією Кучми і штабами Януковича), намагалися “впарить” російському президенту ще і негативну інформацію стосовно Ющенка та опозиції, але той тактовно обійшов цю тему стороною.

Схоже, виступ Путіна ще більше поляризував українське суспільство, але цього разу не по лінії Захід — Схід або молодь — старі, а по лінії тих, хто вважає припустимим демонстративне, нехай і правильно вибудоване в плані інтонацій, втручання сусіднього президента в публічний політичний процес своєї країни, і на тих, хто не любить, коли їм “впарюють”, навіть якщо це роблять “біло” і “пушисто”.

Утім, якщо проаналізувати не тільки те, що говорить Путін, але і те, як він це робить, якщо звернути увагу на його інтонації, рухи, на загальний візуальний ряд, складається враження, що його “почуття” до Януковича не зовсім щирі. Як видно, Путін добре розуміє, що його втягують у якісь чужі ігри, схиляючи до підтримки конкретного кандидата, а не самого принципу чесних і прозорих виборів, і що з Януковичем виходить відверта “підставка”.

Але, імовірно, домовленості, відповідно до яких російський президент повинен поводитися саме так, а не інакше, мають серйозне значення для інтересів Росії, раз змушують колишнього співробітника правоохоронних органів привселюдно обійматися з колишнім клієнтом цих самих правоохоронних органів. Та й взагалі — політтехнологи Януковича фактично запропонували Путіну зіграти партію в “російську рулетку”. Ставки високі (як мінімум, майбутнє російсько-українських відносин у випадку перемоги Віктора Ющенка), але він погодився і мужньо розкручує барабан, у якому, щоправда, не один патрон, а штук п'ять — не менше.

До речі, з погляду передвиборних інтересів Віктора Януковича “телетеатр одного актора” доречно було б проводити перед другим туром виборів, а не зараз, але, не виключено, перед другим туром PR-технологи російського президента і кандидата в президенти України здивують ще чим-небудь надзвичайним.