Розмаїття творчості графіка Миколая Кочубея
Розмаїття творчості графіка Миколая Кочубея
Від 1996 року бере участь у Всеукраїнських та міжнародних виставках. Творчий набуток художника – кольорові офорти, акварелі, літографії. Джерело творчості – народні традиції, український фольклор. Улюблені техніки – офорт та акварель.
Дитинство, чи не найважливіший період нашого життя… Майбутній художник народжений в Києві, хлопчаком частенько бував в селі Нападівка, Вінницький край. В родовому селі Миколая в ті роки багато співали, мелодику отого співу зафіксувала і зберегла пам'ять. Коли хлопчаком потрапляв влітку до села, де мешкали – дідусь, дядьки, тітки, а там – воля, безтурботність, де сам собі господар… Пригадує художник: «Років десять мені було… Тепле літо, дощі теплі… Бувало, біжу дорогою, здіймаю куряву, веселий настрій, безжурний… Хату зберегли, навідуємося...».
Після середньої школи вступив до Київського художньо-промислового технікуму. З педагогів мистецького закладу називає: Миколу Івановича Богдановича, Олександра Андрійовича Івахненка. Потім служба у війську. Згодом студіювання наук в Київському державному художньому інституті, викладачі з фаху – Андрій Чебикін, Микола Компанець. Врешті – аспірант Української академії мистецтв (тепер – НАОМА) , під орудою Георгія Якутовича, з-поміж викладачів – Михайло Дерегус…
Техніку офорта Миколай полюбив ще в студентські роки, саме в ній виконана дипломна робота митця: серія «З народних джерел до українських народних пісень». Пісенну тематику мистецькими засобами продовжив розвивати й після завершення навчання в Академії.
В його доробку, зокрема, є такі кольорові офорти – «Наливаймо, браття…», «Ой, чий то кінь стоїть», «Колядки»; марка «Гайдамацька пісня»…
Колись пісня в українських середовищах лунала повсюдно, де українці – там і пісня.
Так, українці співали завжди, коли вояки йшли в похід – співали маршові пісні, пісні спротиву – козацькі, стрілецькі, повстанські… Дівчата та жінки вишивають – співають, готують страви, печуть короваї, також; молодь в селі давніше збиралася на вигоні край села, співали до знемоги…
Шкода, що традиції та звичаї губляться з плином Часу. Пісня для нас – це й найбільший скарб і прокляття водночас…
Доктор Микола Шлемкевич не випадково наголошував: «Ми не є мрійники уяви, наше мрійництво не є імажинарним мрійництвом, але мрійництвом серця, емоціональним мрійництвом. Українські Пер Гінти топляться в настроєво-почувальному морі, в його безмежності, і знаходять себе не в сагах, але в найкращому виразі саме тієї емоціонально-настроєвої сфери – в ліричній пісні».
Ще одна цитата від того ж автора: «…наше основне культурне завдання: зрівноважити емоціональне мрійництво зусиллям і тугою творчої, формодавчої інтелігенції, або інакше: патосові степу протиставити співмірний патос інтелекту».
Співпраця Миколая Кочубея з видавництвом «Марка Україна» розпочалася в 1998 році. 2003-й рік – митець став Лавреатом міжнародної премії імені Г. Нарбута за найкращу українську поштову марку. 2005-й рік – Лавреат у номінації «Найкраща марка» на міжнародному конкурсі WIPA у Відні, марка «Свято Різдва Христового». 2022-й рік – Укрпошта ввела в обіг марку «Щедрик. Carol of the Bells», присвячену до 100-річчя прем’єри музичного шедевра «Щедрик» в Карнегі-холі, Нью-Йорк.
«Щедрик» - твір для хору відомий на увесь Світ, композитор Микола Леонтович (1877 – 1921). Знаменитий твір, над котрим український композитор працював протягом всенького життя. Відомо про п’ять редакцій «Щедрика»: 1901 – 1902, 1906 – 1908 рр; 1914, 1916, 1919 рр. Перше виконання – хор Київського університету, 1916 рік. Після виступів хору Олександра Кошиця у Празі, травень 1919 рік, де був представлений і «Щедрик», відбулися концерти у Відні, Лозанні, Женеві, Брюсселі, Берліні… Скрізь велике визнання.
«Твір під назвою «Щедрик» із його безперервним повторенням чотирьох нот, із нескінченно розмаїтим супроводом та гармонізацією – надзвичайний», - писала женевська «La Suisse» в жовтні 1919 року. 1936 рік, американський композитор українського походження Петро Вільговський створює англомовну версію «Щедрика», широко знану як «Carol of the Bells». В наші дні геніальний «Щедрик» можна почути: німецькою, іспанською, японською, іншими мовами Світу.
«Щедрик, щедрик, щедрівочка,
Прилетіла ластівочка,
Стала собі щебетати,
Господаря викликати…».
Чи багато людей в обширах Світу поінформовані про великі здобутки українців в різних царинах діяльності? Навряд чи… Згадаймо, окрім Миколи Леонтовича, імена славних композиторів – Артем Ведель, Дмитро Бортнянський, Максим Березовський…. Геніальні українці-математики: Микола Гулак, Михайло Кравчук, Георгій Вороний… Перелік можна продовжувати, були ж визначні постаті : творців космічної техніки та космонавтики, історики, лінгвісти, поети….
Співпрацювати з Національним банком України митець почав у 1996 році. Першою монетою, ескіз котрої виконав Миколай Кочубей, була «Місто-герой Київ». Відтоді художник виконав більш ніж 100 ескізів, по яким НБУ випустив різні монети. Три монети були відзначені першими преміями у щорічних конкурсах НБУ: «Сорочинський ярмарок» у 2005 році, «Водохреще» - 2006 рік, «Голодомор – геноцид українського народу» - 2007 рік.
Василь Скуратівський (український народознавець, письменник) зауважував: «Стосовно походження свята Водохрещ, існує кілька думок. Одні дослідники, зокрема і О. Воропай, вважають: Йордан - «це чисто християнський звичай, що прийшов до нас на Україну разом із християнством і посів одне з найпочесніших місць серед традиційних свят нашого народу». Натомість С. Килимник дотримується думки, що це свято, певною мірою, випадає з різдвяного циклу, мовби стоїть осторонь; воно сягає корінням у дайбозькі часи, і було присвячене «чистителю і святителю давнини – воді, вигнанню зими та вшануванню і прискоренню приходу весни».
Справді-бо, цілий каскад обрядовій – свячення води, випускання голубів чи інших птахів, «застрілювання коляди» як злих сил, зосібна зими – символізувало поворот сонця на весну. Зрештою освячення води – обряд безпосередньо дайбозький, тому первісна назва «Водохреща» пізніше підмінилася християнським «Йордан», себто назвою річки, на якій хрестили Ісуса».
На наших землях з давніх-давен співіснували у різних проявах християнство та язичництво, це українська своєрідність у сфері релігії…
Одна з найчорніших дат історії нашого народу – Голодомор-геноцид 1932-1933 років. Професійні, доброчесні історики, письменники, журналісти невпинно повинні продовжувати збирати факти і матеріали щодо вбивства українського народу голодом… Не забуваймо, Голодоморів було ТРИ: 1921-1923, 1932-1933, 1946-1947 рр. Нечувано! Колишній радянський історик та його соратники намагаються обґрунтувати суттєво зменшену цифру вбитих голодом… Чи бувають радянські історики колишніми?! Чим вони займалися за часів УРСР/СРСР? Перекручуванням правдивої історії….. Хіба ж можна їм довіряти подібні дослідження, про яку чесність можна вести мову?! На думку професора, доктора історичних наук В. Сергійчука, - Голодомор 1932-1933 знищив в Україні понад 7 мільйонів українців. Такої ж думки дотримуються інші поважні вчені. Враховуючи кількість загиблих від Голоду в місцях компактного проживання українців поза межами України – понад 10 мільйонів… Задумаймося, кому вигідні перекручування історичної правди, яким діячам та країнам?!!
Мистецькими засобами можна і потрібно нагадувати людям про трагічні, знакові, переможні події нашої історії. Дуже важлива поява монет на яких закарбовані слова: Голодомор-геноцид українського народу 1932-1933. Пам’ятаймо!
Окрім основної творчої праці Миколай Кочубей любить книжки, особливо пізнавального змісту, має велику книгозбірню. Каже таке: «Можу довгенько тримати книжку в руках, роздивлятися – які ілюстрації, друк, оформлення…». Захоплюється епохою Відродження. З’являться нові твори в серії «Українські народні пісні» … Хай буде!
Андрій Будкевич (Буткевич), історик мистецтва, брендолог. Керівник ЛЕЛЕГ – 4 (Лабораторія Експансії Латентних Експериментів Горішнього – 4) та БУМ (Брама Українського Мистецтва).
Миколай Кочубей – професійний художник-графік, педагог, доцент. Джерела його творчості – історія нашої минувшини, українські традиції, фольклор.