Їх звинувачують у роботі «на іноземні спецслужби» – треба розуміти «на російські спецслужби».

Про одного з них, якого преса називає «Дітер», відомо, що у 2014-2016 рр. він воював проти України у складі терористів з так званої «Донецької народної республіки». Зараз німецькі спецслужби зафіксували його контакти з агентами російських спецслужб, з якими він обговорював можливість та деталі здійснення диверсій проти військових об'єктів. Також він активно вів фото і відео зйомку військових об’єктів, пересування військового транспорту, перевезення військового обладнання.

Особливу увагу він приділяв військовій базі Графенвер на півдні Баварії, де українські солдати проходять навчання з використання американських танків Abrams.

Про другого заарештованого поки що нічого не повідомляють, окрім того, що він «російський німець».

У Німеччині «російськими німцями» називають переселенців німецького походження із країн колишнього СРСР, а інколи і їх нащадків. Багато з них у побуті зберегли чимало звичок родом з СРСР.

Німці з СРСР поступово переселялися до Німеччини, проте їх тривалий час було не так багато. Масова еміграція «російських німців» на батьківщину предків почалася у 1987 році. Є оцінки, що на початку 1990-х років переселилося понад 1 мільйон етнічних німців. Дехто з них так і не зміг повноцінно адаптуватися до життя в Німеччині, і тому це середовище є сприятливим для вербування незадоволених для роботи на російські спецслужби.

І це є уроком для нас, українців. Після Перемоги України й поразки Росії з’явиться велика кількість громадян Росії, які раптом згадають про своє українське коріння й захочуть переїхати жити в Україну. Ясна річ, що в переважній більшості це будуть звичайні обивателі, котрі просто хочуть жити у більш зручних умовах. Вони готові будуть адаптуватися до українських реалій.

Але треба не забувати, що вони роками й десятиліттями знаходилися під впливом російської пропаганди, тому серед них обов’язково будуть ті, хто не зможе (або не захоче) адаптуватися до життя в Україні. І от серед цих, хто «не вписався» в українські реалії буде сприятливе середовище для вербування.

Тому треба вже зараз готуватися. Треба розробляти державні програми прийому та адаптації репатріантів. Кого можна, а кого не можна пускати в Україну, в якій кількості, як перевіряти їх мотивацію для переїзду в нашу країну, як виявляти серед них потенційних агентів і не допускати їх переїзду тощо.