Голова правління Центру прикладних політичних досліджень „Пента” Володимир ФЕСЕНКО вважає, що “голосування по кандидатурі Юлії ТИМОШЕНКО фактично продемонструвало, що зараз у Верховній Раді є тільки одна системна опозиція до нової влади. Це – Комуністична партія. Комусь – це на жаль, комусь – це на радість, можливо, але це так. І ще одна важлива річ. На мій погляд, голосування і по кандидатурі ТИМОШЕНКО і по програмі її уряду фактично продемонструвало тотальну кризу центристських політичних сил, які виявилися ідейно та ідеологічно пустими, політично безсилими. Таким чином, перспективи формування нової опозиції (не комуністичної), я вважаю, будуть реальними лише напередодні парламентських виборів 2006 року”.

На думку керівника проекту „Політична думка” Володимира ПОЛОХАЛА, опозиція до нової влади ще не сформувалася. „Опозиція стала владою, якщо говорити про стару опозицію. А нова опозиція не сформувалася. Не сформувалася, насамперед, через фобії, пов'язані з бізнес-інтересами. І саме бізнес-інтерес є визначальним в таких метаморфозах (тобто, попередніх заяв щодо жорсткої опозиції, і дуже швидкого переходу на позиції лояльності щодо нової влади). Нова демократична опозиція ще не сформувалася і може сформуватися лише в процесі діяльності уряду і самої нової влади. Щодо комуністичних сил, які задекларували свою опозиційність, то це є псевдоопозиція. Це також опозиція як політична технологія, як піар, з огляду на парламентські вибори 2006 року. Якась частина опозиції буде формуватися, але як наслідок діяльності нового уряду, дій нової влади”.

Олесь ДОНІЙ, голова Центру досліджень політичних цінностей висловлює переконаність, що свою опозиційність до В.ЮЩЕНКА і Ю.ТИМОШЕНКО на даний час продемонстрували лише комуністи. „Чіткість позиції проявили лише комуністи. Як не намагаються до них пришити невідповідний ярлик „псевдоопозиційності”, а все ж таки комуністам вдалося дотриматися ідейної цнотливості, навіть втративши заради цього трьох депутатів на чолі з Борисом ОЛІЙНИКОМ”. За його словами, “поки що в середовищі переможців панує радісний настрій через неспроможність Партії регіонів та соціал-демократів (об'єднаних) оговтатися від поразки та вдатися до переформування свої лав. Те, що серед верхівки цих партій більшість належить великому бізнесу, який захоче товаришувати з будь-якою владою, було зрозуміло відразу”. “Але, - зазначає О.ДОНІЙ, - відсутність структурованої опозиції вкрай небезпечна для демократичного розвитку країни. По-перше, відсутність кваліфікованої критики з боку опонентів може владу розбестити. А, по-друге, колишні кучмісти, які стають „палкими прихильниками” нової влади, можуть її дискредитувати. Або (якщо їм вдасться до цієї влади інкорпоруватися), то можуть розкласти її зсередини своїми корупційними звичками”, - вважає О.ДОНІЙ. На його думку, “тому влада нині мусить не радіти від такої надмірної кількості голосів за ТИМОШЕНКО, а навпаки хвилюватися. І нова влада як ніхто інший повинна бути зацікавлена у творенні нової опозиції. А якщо треба, то навіть допомогти їй оформитися (зокрема, цьому сприяв би і перерозподіл комітетів Верховної Ради). Небажання нової влади віддавати парламентські комітети (бюджетний та свободи слова) опозиції (хоча б комуністичній, якщо іншої не виникне), може бути поганим сигналом щодо стану демократії в країні”.

Керівник соціологічної служби Інституту стратегічних досліджень НАН України Віктор НЕБОЖЕНКО висловлює переконання, що колишні провладні політики не знають, як саме має вести себе опозиція. „З одного боку, зразу видно, що опозиція у нас носить не політичний характер. Серед ворогів, які билися проти ЮЩЕНКА і ТИМОШЕНКО під час виборчої кампанії, виявилося мало політиків і багато бізнесменів. І зараз вони вважають за краще шукати шляхи співпраці і примирення з новою владою. А ті, які залишилися – це, вже точно, політики-депутати. І, в цьому сенсі, це перша причина сенсаційного результату при голосуванні. Більшість депутатів з колишньої опозиції хоче застрахувати себе від майбутніх неприємностей. І я думаю, що їх чекає жорстоке розчарування. Друге. Найрозумніша частина, програвши, намагається довести справу до абсурду: все, що зараз робитиме нова влада, підтримуватиметься напівзруйнованою опозицією, щоб до осені одержати матеріал для запеклої політичної і соціальної критики. І, нарешті, у мене є такий сумнів, що лідери опозиції не знають, як грати в опозицію, як бути в конструктивній опозиції. Для них це щось нове. І відчувається серйозна розгубленість як серед комуністів і соціал-демократів, так і серед Партії регіонів. Виявилося, що одна справа займатися політикою, будучи при владі й використовуючи державні ресурси і можливості Президента України, і зовсім інше – займатися політикою, розраховуючи тільки на свої власні сили і знаючи чудово, що пощади не буде”, - вважає експерт.

На думку директора Європейського інституту інтеграції та розвитку Дмитра ВИДРІНА, для формування опозиції до нової влади поки що немає економічних умов. „У мене є підозра, що нова опозиція читала моє недавнє інтерв'ю, про те, що я, свого часу, зробив велику помилку, першим в Україні пішовши в опозицію до Президента КУЧМИ в 1997 році. Оскільки я тоді не розумів, що в опозицію треба йти не за сім років до зміни влади, а за сім днів. Так от, мабуть, вони прочитали моє інтерв'ю, і припускають, що з опозицією, напевно, не треба поспішати, а наступні десять років треба побути разом із владою, головною годувальницею в Україні. А в опозицію йти не за десять років, а за десять днів до зміни влади. У нас не може бути нормальної опозиції, оскільки будь-яка опозиція, в будь-якій країні, перебуває на самофінансуванні і її основою є матеріальні, хоча й дрібні, внески малого і середнього бізнесу. А поки в Україні таких структур в тисячу разів менше, ніж у Польщі, доти не буде нормальної фінансової бази для нормальної опозиції. Тому логіка така: створення нормальної економічної структури суспільства, а тоді вже виникнуть фінансові передумови для фінансового наповнення тих людей, які мають особливу політичну, моральну і інтелектуальну позицію. Поки такої бази немає, а відповідно, і немає можливості для нормальної опозиції”, - зазначив Д.ВИДРІН.

Олександр ДЕРГАЧОВ, провідний науковий співробітник Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАН України також доходить висновку, що як про опозицію про себе заявили лише комуністи. „Передусім, комуністи себе виявили як опозиція. А ось щодо соціал-демократів і Партії регіонів треба, мабуть, констатувати наступне: по-перше, ці фракції об'єднують дуже прагматичних людей, які мають собі шукати нішу за нових умов і заздалегідь (ще до можливості сподіватися на якийсь реванш) не загострювати відносини з владою. Ці партії створені навколо кланово-олігархічних угруповань, і є такими, що трималися досі на бюрократичних структурах, мали обмаль ідейних прихильників, а відтак просто органічно не пристосовані бути в опозиції. Вони мають іншу природу. І чи зможуть вони перебудуватися – це велике питання. А сьогодні вони до цього просто не готові”, - вважає О.ДЕРГАЧОВ.

Директор Інституту національних стратегій Кость БОНДАРЕНКО висловлює думку, що новітня опозиція ще не розпочала діяти. За його словами, „немає поки що опозиції. І це абсолютно нормально. Є таке поняття „100 днів”. В усіх цивілізованих суспільствах існує практика, коли протягом перших ста днів, з приходом до влади нового Президента чи нового прем'єра, він перебуває поза критикою. Він отримує вотум довіри, всі сидять і чекають, а що ж буде далі. В даному випадку це є нормально. До них приглядаються, їм дають великі аванси. Правда за великі аванси потім дуже жорстко запитують. Це по-перше.

По-друге, фактично ЮЩЕНКО і його команда прийшли як новітні варвари. Це нашестя новітніх варварів, які прийшли до стін влади, збудованих КУЧМОЮ. Так свого часу Атила прийшов до Риму. Тоді архієпископ Лу (майбутній папа Лев) вийшов за стіни Риму, підійшов до Атили, став на коліна і сказав: „Я тебе вітаю, бич Бога, якому я служу, і не мені тебе зупиняти”. Так само і „Регіони”, і соціал-демократи. Вони прийшли до ЮЩЕНКА з тими ж самими словами. Тобто, поки що вони здалися на милість переможців. Але з другого боку, це необхідний відступ, крок назад, для того, щоб потім, через декілька місяців, зорганізуватися, перегрупуватися і почати свою нову гру. І третій момент. В усіх цих фракціях значна кількість бізнесменів (більшість бізнесменів). А є одне золоте правило, що діє в усьому світі – бізнес в опозиції перебувати не може”.

Вадим КАРАСЬОВ, директор Інституту глобальних стратегій також вважає, що опозиція ще себе покаже. „Я б назвав нинішній стан опозиції як тривале, але тимчасове стиснення, пов'язане з відсутністю ефективної опозиційної стратегії у політичних сил, що програли на цих виборах, і з очікуванням нових сприятливих умов для підвищення опозиційного тонусу і опозиційного бонусу. В опозиції сьогодні криза ідей, криза людей, криза стратегій. Хоча страшного в цьому нічого немає, тому що криза передбачає завжди відкритий фінал”, - зазначив політолог.

На переконання директора Центру досліджень проблем громадянського суспільства Віталія КУЛИКА, „фактично сьогодні структурованої опозиції не існує. Існує опозиція комуністична, опозиція Компартії як такої, і радикальна опозиція (маються на увазі поодинокі члени колишньої більшості, які підтримали ЯНУКОВИЧА). Власне опозиції ЯНУКОВИЧА (його імені, можна сказати) не існує, вона не структурована. І самому ЯНУКОВИЧУ, коли він повернеться з відпочинку, її буде важко сформувати. Нині говорити про опозиційність до існуючої влади, з боку колишньої більшості, достатньо складно, тому що ця більшість була зав'язана на бізнес-інтереси і ці бізнес-інтереси потрібно захищати. Відповідно, потрібно співпрацювати з урядом і новим Президентом. Тому радикальної опозиції в цьому середовищі також очікувати не доводиться.

І, врешті-решт, особистісний фактор. Більшість колишньої команди, яка підтримувала ЯНУКОВИЧА, зараз зорієнтована на пошук компромісів, на участь у владі, на участь в економічних схемах з новою владою, і тому, не те, щоб не готова, вона не може в принципі, за своєю суттю, виступати в якості радикальної опозиції”, - вважає В.КУЛИК. UNIAN