Воскресна, знакова зустріч із Вами Владико, у храмі Кирила і Методія у Заґребі, невимушена розмова вкотре підтвердила, що крила вашого «псевдохристиянства» підстрелені, а від того і очі опущені, не світяться, не цвіте воскресно обличчя, крила ж бо два: МИЛОСЕРДЯ і ЛЮБОВ. І друга стара істина: Риба псується з голови.

Церква – чиста і непорочна і не варто утотожнювати проблеми та блуди її членів (та ієрархії) із закидами про «руйнацію» Церкви. Церква – Мати, духовна твердиня, що дає все для духу, не дивлячись на багаточисленні недуги. Проте, найважча ситуація в орґанізації духового життя, оскільки це прямо залежить від ієрархії, свідомости духових Особистостей та порядности мирян.

Питання, що вважати нормою, а що патологією? Сьогоднішня тенденція, що приймає психічну роздвоєність за норму, про різноголосе виконання тріо - думка, слово і діло, лише засвідчує наявність діаґнозу.

Проблема Духовного Батьківства у Церкві, в широкому сенсі, є вкрай глобальна та першорядна, бо окрім закликів і промов-проповідей, воно передбачає абсолютну конкретність, у матеріальному втіленні. Батьківство відповідальне за зростання, опіку, попередження перед пастками, повчання щодо випробувань, а навіть дозвіл на помилки, через котрі здобувається життєвий досвід. Нас, яко мирян не спокушують коштовні митри та хрести, лише блиск духових якостей з глибокою проникненістю пастиря-владики щодо потреб пастви та співбратів у службі для подолання життєвих труднощів, аби не впасти у відчай - Є ПРОМОВИСТІ!

Яко мати, котра відпровадила двох дітей у засвіти, маю сміливість Вам наголосити, що найголовніше – це не вбити в дитині смак до свободи (свобода - це не вседозволеність), бо вбивство свободи породить інфантильність, безвідповідальність, недбалість та байдужість. Духовне Батьківство – це не батіг, котрим ведеться війна з дитиною, батько – це зразок, що заохочує дитину до боротьби з вадами та недоліками, і то власним прикладом! Ви, яко Батько у греко-католицькій Церкві відповідатимете за кожного члена вашої християнської родини. Духовість Батька відображена на любові поміж дітьми його... і тут можна зробити паузу. ....Зрештою, у добрих батьків не бувають погані діти і нехай, за приклад слугуватиме вам Митрополит Андрей Шептицький, котрого боліло нещастя, проблеми кожного, а не гріхи. «Не ставши Людьми, забажали ми стати Богами», думаючи, що святість у рясі, відібравши ролю судді у Всевишнього.

Людині для лету потрібні крила, себто вирозуміння та підтримка, а не пір'я докорів, буква і мертвий закон. Від закону ж бо ми вже перейшли у благодать (порівняй Іван 1,17), тож краще запалити бодай одну свічку, аніж постійно проклинати темряву та вервечково перебирати неґативи, прирікаючи на зневіру тих, хто є у Вашому підпорядкуванні. Легко любити словесно людство, полюбіть людину, як окрему Істоту – і зазнаєте невимовну Радість! Легко любити тих, хто Вам підкаджує, підлещується, фальшиво вторує милозвучне для вашого вуха та чинить лукаво послух, що йде поруч із безбожністю.

І ґеніальна скрипка не врятує фальшиву трубу!!!

Старозавітній вчинок, котрого ви допустилися щодо «одного з малих», нашої родини, моєго мужа, нововисвяченого священика, просто людини - Олега Гірника є лише свідченням непорядку та ознакою раку свідомости. Карати, спалювати, нищити – це ознаки часів інквізиції, доба палеоліту вашого християнства, від котрої згоряє той, хто це чинить. На жаль, Ви досконало повторили ролю Понтійського вмивання рук із принципом: «Хто впав, того підтримує вся земля».

Всі ми, однаковою мірою задіяні до всього і винні в усьому – ніхто не є спасенний, допоки не спасенні всі. Це не проблєма одного тіла, це проблєма всього тіла. Ми ж бо ТІЛО ХРИСТОВЕ! «Ваша гра» відносно моєго мужа претворилася в двері, через котру ввійшла правда, бо хто не воює, проти того ведеться війна і чим нижча за шкалою свідомість, тим густіша неправда (брехня) і природньо, зростає тлінність всього, бо брехня – тлін, що розкладається в своїй основі. Закономірно, коли приноситься багато світла, то вся темнота повстає з жахливим натиском. А Світло приноситься через творчість, мистецтво, науку, а не митру! Творчість – це вино, і задум Господній - бути нам Вином, Творцями, так навіщо Ви робите з нас воду? А від води не ясніє обличчя, і серце не звеселяється!!!

Служителям Церкви, ті що духові пастирі, не завадило би знати про духовне більше, аніж те, що прочитали в книжках, та володіти досвідом Божої Мудрости, аніж примітивно повторювати про божественне. Так і хочеться вигукнути: НЕ ПОНИЖУЙТЕ БОГА РОЗМОВАМИ ПРО НЬОГО!!! Дрантя розвивається там, де люди слабохарактерні та не цінять власну свободу. Але ЇЇ цінить Бог, не ґвалтуючи волю людини, лише дає можливість вибору. І тому, Одкровення вже досягнуло своєї кульмінаційности, бо: пастирі прикинулись вовками; священослужителі почали брехати; пустинники забажали речей світу; владики перебувають без милосердя; праведники засвідчують несправедливість. ...Христос бо збунтувався проти фарисеїв, і зрозумілою його мова була до Марії Маґдалени, аніж до книжників, котрі боронили закон. У нього був роман із Людськістю, і цей мученицький роман триває вже 2 тис. років....

Цей лист є радше Воскресним закликом до Вас Владико, подивитися у власне безгрунтя, однак не осліпнути, а прозріти. Людина здорова настільки, наскільки усвідомлює своє буття тут і зараз. Бо що справжніша людина, то більший контраст між її ворогами й друзями. Легко цитувати нашого теперішнього Мойсея – Івана Павла ІІ–го, не беручи живого прикладу для себе, як великий заклик до просвітлення, науки, мистецтва, свідомости, створення нової формації у світі, маючи відвагу пробачити і вбивцеві. Слава, до якої покликаний кожний, полягає в тому, що стаючи людянішими більше уподібнюємося до Бога. А багатовікова традиція, ритуал, суспільний стан, ряса ніколи ще не були спасаючими факторами. І очевидно, найбільшою допомогою для людини є допомогти розвинути все найкраще, що дала їй природа, і зробити для неї доступним найвище, чого досяг людський геній. І це є визначенням – ВИКОНАТИ БОЖУ ВОЛЮ, ЗУСТРІТИ СВІТЛО І ПІТИ ВЕСЕЛИМИ НОГАМИ НАЗУСТРІЧ ВОСКРЕСІННЮ. ВОІСТИНУ ХРИСТОС ВОСКРЕС!

Неділя Божого Милосердя, 2005 року Божого, Заґреб.


З християнським обов'язком Катерина Мичка-Гірник.