Британський уряд оприлюднив першу порцію перед тим засекречених матеріалів Міністерства оборони щодо контактів та візуальних спостережень Неопізнаних Літаючих Об’єктів. Причиною воїстину революційного кроку стала реорганізація закону про свободу доступу до інформації.

До цього часу найбільше розмов в уфологічних та наукових колах точилося навколо покритого завісою таємничості інциденту 1980 року поблизу Рендлшемського лісу в районі Іпсвіча. До моменту набуття легального статусу правдивою інформацію про те, що сталося, володіли лише два десятки фахівців в усьому світі. І ось прийшов момент дізнатися правду...

Зміст документу.

Переважна більшість матеріалів віддрукована на офіційних бланках Міноборони та Штабу взаємодії ВПС. Досьє об’єднано темою Неопізнаний Літаючий Об’єкт (НЛО) Рендлшемський ліс, грудень 1980 року. Воно нараховує кілька сотень документів загальною кількістю майже 200 сторінок.

Поперек титульної сторінки - зроблений від руки напис ЗАСЕКРЕЧЕНО.

Документ №1. Звіт підполковника Чарлза Холта.
13 січня 1981 року.
Тема: незрозумілі вогні.
Кому: командуючому ВПС Великої Британії.

1. Рано вранці 27 грудня 1980 року ( о 3.00 за Лондоном) двоє патрульних секретної поліції ВПС США помітили дивні вогні за базою ВПС Вудбрідж. Вирішивши, що у лісі міг розбитися літак або його змусили приземлитися авіаслужби, вони попросили дозволу вийти за межі бази для з’ясування обставин.

Черговий по базі дозволив патрульним пішки вирушити на пошуки і встановити джерело світла.

Патрульні секретної поліції ВПС США розповіли, що побачили у лісі дивовижний сяючий об’єкт. Зовнішньо він був подібним на металевий. Він мав трикутну форму, приблизно від двох до трьох метрів в основі і майже два метри у висоту. Своїм білим світлом він освітлював увесь ліс.

Нагорі об’єкту пульсувало червоне світло, а попід ним - сині вогні. Він чи-то висів у повітрі, чи-то стояв на опорах. Тільки-но патрульні наблизилися до об’єкту, як він почав маневрувати крізь дерева і незабаром зник. У цей же час тварини на сусідній фермі почали себе дивно поводити, - було схоже , що вони наче сказилися. Об’єкт знову було помічено приблизно за годину позаду бази.

2. Наступного дня на тому самому місці, де вночі перебував об’єкт, було виявлено три заглиблення глибиною 1.5 дюйма і діаметром 7 дюймів.

Наступної ночі, 29 грудня 1980 року, у цій зоні були проведені заміри рівня радіації. Заміри бета і гамма випромінювання на місці трьох заглиблень та в центрі трикутника, утвореного заглибленнями, дорівнювали 0.1 мілірентгена, що перевищувало норму у 10 разів.

На навколишніх деревах отримано середні показники рівня радіації (0.5-0.7 мілірентген). Заміри проводилися на боці дерев, повернутих до заглиблень у землі.

3. Пізніше вночі у лісі було помічено червоне сонцеподібне світло. Воно рухалося та водночас пульсувало. Здавалося, що воно випромінювало пульсуючі частки, а потім розділилося на п’ять окремих білих об’єктів, після чого зовсім зникло.

Одразу ж після цього у небі були помічені три об’єкти, що нагадували зірки: два - на півночі, один - на півдні. Об’єкти здійснювали різкі кутові рухи і сяяли червоними, зеленими і синіми вогнями.

Об’єкти на півночі початково при спостереженні за ними крізь лінзу 8-12, здавалося, були еліптичної форми. Потім вони набули форму правильного кола. Об’єкти на півночі можна було спостерігати в небі близько години або трохи більше. Об’єкт на півдні було видно дві чи три години, час від часу він випромінював світло. Багато хто зі свідків, включно з тими, що не підписалися, бачили явища, описані в параграфах 2 і 3.

Підпис під документом: Чарлз І. Холт, підполковник ВПС США, помічник командира бази.