До 2030 року під час реалізації концепції розвитку паливно-енергетичного комплексу Україна має намір побудувати 11 нових атомних енергоблоків і цим довести до максимуму свою енергетичну незалежність. Також уряд не відкидає можливості продовження експлуатації тих енергоблоків, які уже працюють. Схоже, Кабінет Міністрів не на жарт вирішив зайнятися розвитком атомної енергетики, незважаючи ні на пам'ять про Чорнобиль, ні на те, що США і Німеччина поступово від цього виду енергії відмовляються.

Амбітним планам України вже встигли здивуватись європейські політики. "Незрозуміло, як країна, яка досі була не в змозі знайти гроші навіть для модернізації реакторів, тепер планує профінансувати будівництво нових енергоблоків", -- сказав федеральний міністр із питань довкілля Німеччини Юрґен Тріттін. Дещо приголомшені і наші спеціалісти. Експерт Міжнародного центру перспективних досліджень Ільдар Газізуллін вважає урядові заяви такими, що їх важко коментувати. Водночас він погоджується: стратегія розвитку ядерної енергетики України вже давно потрібна. Необхідність спорудження нових блоків зумовлена тим, що, розпочинаючи з 2011 року, завершується термін експлуатації найстаріших енергоблоків і вже зараз потрібно вирішувати, чи продовжувати їх використання, чи будувати нові. Та й достойної альтернативи ядерній енергетиці у нас немає.

Попри це уряд розробляє ядерну програму достатньо глибоко. Окрім побудови нових блоків, він хоче спорудити і централізоване сховище ядерного палива "сухого" типу, а також збудувати завод для виробництва палива. Останнє можна обґрунтувати тим, що Україна має родовища урану та цирконію, і скороченням світових запасів урану, а це призведе до збільшення цін на ядерне паливо.

Утім, незважаючи на великі поклади урану, ми не маємо повного етапу виробництва ядерного палива. Країна володіє лише технологіями видобування уранової руди і перетворення її на концентрат. Отож необхідні серйозні домовленості з рештою учасників технологічного ланцюжка -- Росією і Казахстаном. У той же час на сьогодні основним постачальником ядерного палива в Україну є російський концерн ВАТ "ТВЕЛ". Отже, навряд чи росіянам, які й так побоюються конкуренції з боку американських колег на традиційному для себе ринку України, сподобається наша ідея розвитку ядерної енергетики.

Звичайно, створення власного ядерно-паливного циклу буде непоганим кроком уперед для збільшення самостійності України в питаннях енергоносіїв. Проте, як і раніше, усе впирається в кошти. Так, за оцінками експертів, створення в Україні повного ядерного циклу можна оцінити мільярдом доларів. Фінансування ж усіх нововведень в атомній енергетиці до 2030 року вартуватиме нашій державі 12-13 млрд доларів.

У прес-службі НАК "Енергоатом України" "Поступу" розповіли, що спорудження 11 нових енергоблоків -- гучно сказано. Насправді ж вони будуть виконувати функцію замісних потужностей, а не додаткових енергоблоків.

На думку експертів, розвиток саме ядерної енергетики в Україні є доцільним через постійну тенденцію зменшення вартості ядерної енергії порівняно з ТЕС. За останніми даними, енергія АЕС дешевша від енергії ТЕС у 2,4 раза. А загалом українські АЕС виробляють понад 50% від всієї енергії.

Що ж до найбільш актуального на постчорнобильських теренах питання безпеки АЕС, то в прес-службі НАК "Енергоатом" пояснили, що сучасні технології дозволяють звести до мінімуму негативний вплив радіації та порушень функціонування енергоблоків.

Наразі не зрозуміло, де уряд планує шукати кошти на цю програму. Хоча, з іншого боку, в "Енергоатомі" констатують велику зацікавленість з боку інвесторів і вважають проблему коштів невизначальною в цьому процесі.

Також залишається загадкою, чи є схожі заяви лише деклараціями, чи справді прорахованою стратегією. Варто також пам'ятати, що неоднозначною може виявитися і позиція світової громадськості стосовно атомних інновацій країни, яку й досі переважно асоціюють із трагедією на Чорнобильській АЕС.

Слід зауважити, що нині на чотирьох українських АЕС функціонують 15 енергоблоків. Один блок будують 5-7 років, і він коштує близько мільярда доларів.