Як повідомили у відділі преси, освіти і культури Посольства США в Україні, це: Австралія, Азербайджан, Албанія, Афганістан, Болгарія, Велика Британія, Гондурас, Грузія, Данія, Еритрея, Естонія, Ефіопія, Ісландія, Іспанія, Італія, Колумбія, Латвія, Литва, Македонія, Нідерланди, Нікарагуа, Південна Корея, Польща, Португалія, Румунія, Сальвадор, Сингапур, Словаччина, Туреччина, Угорщина, Узбекистан, Філіппіни, Чехія, Японія.

Кожна країна робить внесок найбільш відповідним для себе способом.

Деякі країни надали бойові та тилові військові частини для коаліції; інші надають права доступу, базування та використання повітряного простору. Ще інші заявили про свою участь у післявоєнних миротворчих та відбудовчих зусиллях.

Але впадає в око одна особливість. Якщо відкинути англо-саксонських родичів Америки (Австралія і Великобританія), то більшість цих країн не є гополітичними гравцями. Скоріше навпаки – це геополітичні карлики. Що забули в Іраці, скажимо, Сальвадор або Гондурас? І чи можна їхню участь побачити без збільшуючого скла? Або як там разом співпрацюють Еритрея та Ефіопія, які ніяк не можуть вирішити конфлікт між собою? І чого це раптом потягнуло на війну Естонію, яка зовсім недавно боролась за незалежність саме під пацифістськими гаслами?

На жаль, “позиція” всіх цих карликів нагадує поведінку шакала Табакі, який постійно ходив поряд з тигром Шер-Ханом, підтримував будь-які дії “начальника”, отримуючи свою долю недоїдків.

Слава Богу, що хоч цього разу Україна не стала таким собі “геополітичним Табакі”:

Верховна Рада засудила агресію США та Великої Британії в Іраку